2: Дзвінок мамі як дипломатичний акт

— Ну подзвони ти своїй мамі. Вона ж хвилюється, — сказала вона з інтонацією, яка на Юпітері означає: «Дзвони зараз, або я сама їй подзвоню й усе розповім. Навіть те, чого не було».

Він зітхнув. Знає він ці дзвінки. Там не просто “Привіт, мамо, все добре” — там “чому ти не носиш той светр, що вона тобі подарувала в 2014?”, “чи годує тебе жінка нормально?”, і “як там мій онук?”. Хоча дітей у них навіть немає. Але, як каже мама, “все ще попереду”.

— Мам, привіт. Усе нормально, — сказав він і показав пальцем, що це має бути коротко.

Вона, сидячи поряд, вмикала режим “прослуховування вищого рівня”.
Увага, Юпітер і Холодильник підключаються до однієї розетки.

— Ні, мам, я не голодний... Так, вона готує... Ну так, іноді щось... ні, не пережарює, ні...
— Передай їй, що я не пережарюю! — прошипіла вона з дивану.
— Вона каже, що не пережарює, — передав він.
— Але я відчуваю нотки диму в її страві, — сказала мама.

Це був момент, коли дипломатія ставала небезпечною. Він розумів: ще одне слово — і вдома пахнутиме не тільки котлетами, а й сваркою. Але він був досвідчений посол.

— Мамо, ми щасливі. Все добре. Її борщ — топ. Справді, мам.
— Який борщ? Вона ж веганка! — мама не здавала позицій.
— Веганський борщ. Без буряка... ну, такий новий рецепт.

Вона закотила очі. Він зітхнув. Мама ображено побажала гарного дня і сказала, що буде молитися за нього. І за борщ.

Коли він поклав слухавку, вона дивилася на нього як глава Комітету космічного контролю:

— Ти міг сказати, що я нормальна?
— Я сказав!
— Але не переконливо.

— Я вів перемовини на високому рівні, — буркнув він.
— Твоя мама досі вважає, що я забрала тебе з гуртожитку і тримаю в полоні.
— А ти й не тримаєш?

Вони подивилися одне на одного. Потім разом розсміялися.

— Наступного разу сам їй борщ варитимеш, дипломат ти мій.
— Тільки якщо він буде з пельменів.

📌 Наступна серія: «Перша сварка через “ти не досолив”»
🔔 Залишайся з нами. І телефонуй мамі. Але обережно.