1: Ранковий обряд: вона медитує, він гріє пельмені

О 7:05 ранку, коли Юпітер ще не встиг повернутись до Сонця, а холодильник лише прокинувся від внутрішньої вібрації, вона вже сиділа в позі лотоса на килимку, дихала через ніздрю й закликала спокій.

— Омммм… — звучало з її вуст.
— Омномном, — луною відповів він з кухні.

Їхні ранки завжди були такими. Вона — висока юпітеріанська енергія, яка “налаштовує потік”, а він — мешканець Холодильника, який шукає, де вчора лишив пельмені. Терміново.

— Коханий, я зараз на хвилі прийняття.
— Я теж. Приймаю пельмені. В мікрохвильовку.

Він жив у ритмі “прокинувся — вижив — молодець”. Вона ж намагалась щоранку з’єднатися зі своєю жіночою сутністю, космосом і доставкою “здорове харчування без глютену”. Проблема була в тому, що він вже закинув ложку сметани в тарілку. А в сметані — глютен. В душі. Ну, або в уяві.

— Я медитую! — сказала вона, коли він відкрив холодильник на повну потужність.
— Я теж. Дивлюсь на лід. Сприймаю його як метафору.

Коли вона завершила практику й відкрила очі, побачила, що він уже встиг:

• погріти пельмені
   
• облити сметаною футболку
   
• сісти дивитись ранкові новини про політику (але без звуку, бо «і так зрозуміло, що всі дурні»)
   

— Ти знову не зробив зарядку?
— Зробив. Нагнувся по виделку. Двічі. Це вже кардіо.

Вона сіла поруч і глибоко вдихнула. Він простягнув їй пельмень на виделці — як пропозицію миру. Вона взяла, але з підозрою.

— Це інтуїтивне харчування? — запитала вона.
— Це залишкове харчування, — відповів він. — Все, що знайшов.

І вони замовкли. Вона дожовувала із внутрішнім конфліктом між “я ж хотіла смузі” і “але пельмень смачний”. Він тихенько перемикав пультом канали, щоб не збити її з вібрацій.

У цей момент обоє відчули: любов — це не тільки про обійми й сердечка. Це ще й про те, щоб дати іншому з’їсти свій пельмень у тиші.

📌 Продовження у главі 2: "Дзвінок мамі як дипломатичний акт"
🔔 Не забудь додати в обране — буде ще пельмені, сварки і мікрохвильова любов!