50.

    Залишалася година до обідньої перерви. У цей час Орися не проводила занять, а працювала з документами, які доручила їй Аліна. Вона вже майже закінчила, коли на телефон надійшло чергове повідомлення від Бориса з проханням виділити для нього бодай трохи часу.

Орися вирішила дати хлопцеві шанс. До того ж вона вже добряче зголодніла.

— Гаразд, але я дуже голодна! — написала вона.

— О, цю проблему я легко вирішу! — зрадів Борис.

      За пів години вони вже сиділи в затишному кафе. Перед ними стояла смажена картопля з домашніми ковбасками, салат і глечик холодного ягідного морсу. А на десерт Борис замовив ще й млинці з сиром і вишнями та морозиво.

— Борисе, я не настільки голодна! — усміхнулася Орися, дивлячись на заставлений стіл.

— Тоді з'їж стільки, скільки захочеш, — усміхнувся він.

     Деякий час вони їли мовчки, а потім Борис нарешті наважився розпочати непросту для себе розмову.

— Орисю, я розповів батькам про... наші стосунки.

— Тільки в нас немає стосунків, — заперечила вона.

— Є. Просто питання в тому, які саме. Орисю, ти подобаєшся мені ще зі школи, і я давно мрію бути поруч із тобою. Я був дуже щасливий, коли ти погодилася піти зі мною на побачення та взяла із собою Арсена. Мені дуже прикро, що потім моя сестра все зіпсувала.

— Але вона сказала правду, хоч якою гіркою вона була.

— Правда в тому, що я хочу бути з вами — з тобою і з Арсеном. А все інше — дрібниці. Саме це я й сказав сестрі та попросив більше не втручатися в наше життя. Потім розповів батькам, що ти мені подобаєшся і що в тебе є син. Вони відповіли, що це моє життя і я сам маю зробити свій вибір. Отож, Орисю, я обираю тебе. І дуже сподіваюся, що ти погодишся стати моєю дівчиною.

— Борисе...

— Не відповідай одразу, будь ласка. Для початку я просто хочу запросити тебе на побачення. У суботу. Тільки Арсен...

— У мене зараз гостюють дідусь із бабусею, тож я зможу залишити його з ними.

— Чудово! Тоді я заїду за тобою близько сьомої вечора. Обіцяю, що приємно тебе здивую.

— Гаразд, — усміхнулася Орися.

І подумала, що насправді хоче піти на це побачення.

— А що мені вдягнути? Куди ми їдемо?

— Одягни те, у чому тобі буде зручно. І не взувай туфель на підборах.

— О, інтригуєш?

— Попереджаю: на підборах буде дуже незручно.

      Після обіду Борис підвіз її на роботу. До кабінету повернулася вже зовсім інша Орися — не виснажена постійними переживаннями, а трохи окрилена запрошенням на побачення.