43.

    До побачення з Петром Наталя готувалася завчасно. Вона вже навіть не могла пригадати, коли востаннє ходила на справжнє побачення. Звісно, пам’ятала зустрічі з Тарасом, але хіба це можна було назвати побаченнями?

    Наталя записалася до салону на кілька процедур, а перед тим зайшла до магазину одягу й обрала красиву вечірню сукню до щиколоток. Коли ж перед виходом з дому поглянула в дзеркало, то побачила у відображенні неймовірно красиву жінку. Не маму в джинсах і худі, не сувору вчительку в діловому костюмі, а саме жінку — ніжну, елегантну, вродливу.

     Петро заїхав за нею з величезним букетом троянд, а коли Наталя відчинила двері, кілька секунд мовчки й захоплено дивився на неї.

— Ти неймовірна! — нарешті вимовив він.

— Дякую. Піду поставлю квіти у воду. Зачекаєш кілька хвилин?

— Таку красиву жінку я готовий чекати роками! — зізнався Петро.

     Наталя усміхнулася. Вона не звикла до такої уваги. Не звикла ставити у воду такі великі букети. У неї навіть не знайшлося відповідної вази. Довелося дістати трилітрову банку з-під яблучного соку. Троянди виглядали в ній досить незвично, і Наталя вирішила, що завтра ж придбає красиву вазу. А поки що поспішила до Петра.

    Ресторан, який обрав Петро, теж вражав розкішшю. На столах мерехтіли свічки, а зі сцени лунала жива музика — саксофон у супроводі фортепіано.

    Наталя із цікавістю розглядала меню, відзначаючи про себе незвичні поєднання інгредієнтів. Петро запропонував замовити кілька страв, щоб спробувати різні смаки. Незабаром на столі з’явилися закуски: тонко нарізане прошуто, витримані сири, оливки та невеликі хрусткі грінки. За ними подали крем-суп із білих грибів, а потім — ніжне філе лосося під вершковим соусом із овочами.

    А на десерт принесли ніжний чізкейк із ягідним соусом. Наталя навіть жартома зауважила, що після такого вечора їй доведеться сісти на дієту. Петро лише усміхнувся й відповів, що жінці, яка має такий вигляд, немає про що хвилюватися.

    Коли вони закінчили вечерю, музиканти почали виконувати стару романтичну композицію. Петро мовчки підвівся і простягнув руку. Наталя не пам’ятала, коли востаннє чоловік запрошував її танцювати, але прийняла запрошення.

    Під час танцю вона відчувала тепло його долонь, ледь вловимий аромат дорогого парфуму й дивне відчуття захищеності. У якийсь момент Наталя підняла очі й зустріла його погляд. Злегка посміхнулася, але відразу ж ніяково відвела очі.

     Коли вечір добіг кінця, Петро повідомив, що залишить автомобіль на стоянці, і запитав, чи хоче вона поїхати додому на таксі, чи краще пройтися пішки та подихати свіжим повітрям. Наталя обрала другий варіант.

      І ось вони вже йшли майже порожніми вулицями міста. Надворі було ще тепло, але в повітрі вже відчувалася осінь. Петро злегка обіймав Наталю за талію. Вони майже не розмовляли, лише зрідка перекидалися короткими фразами про якісь дрібниці.

     Наталі хотілося розпитати Петра про багато що: про його сім’ю, про матір Євгена, про те, як він справляється із сином самотужки. Але сьогодні вона вирішила залишити ці питання на потім. Сьогодні їй хотілося просто насолоджуватися прогулянкою, вечором, що повільно перетворювався на ніч, і присутністю надійного чоловіка поруч.

    Наталя раптом подумала, що в неї ніколи в житті не було таких прогулянок. І зараз вона почувалася не сорокарічною жінкою, а студенткою, у якої все життя ще попереду.

     Приблизно за годину вони дійшли до будинку Наталі. Цієї ночі Софійка залишилася ночувати в Аліни, тож коли Петро несміливо напросився на чай, Наталя не відмовила.

     Вони довго сиділи на дивані, розмовляли і просто зігрівали одне одного своєю присутністю. Але коли Петро обережно запропонував «дещо більше», Наталя похитала головою.

— Будь ласка, Петре, не варто поспішати.

— Я ж казав, Наталю. Таку жінку, як ти, я готовий чекати роками...

    Після цього він побув із нею ще кілька хвилин, а потім попрощався і пішов.

    Наталя залишилася сама. Вона не могла дати відповіді навіть собі: чому не захотіла, щоб Петро залишився на ніч. Чи то справді боялася поспішати, чи причина була зовсім іншою... значно серйознішою.