41.

    В обідню перерву наступного дня Аліна пила каву сама. Орися поїхала на зустріч з адвокатом, а Наталя мала завершити якусь термінову роботу, бо хотіла піти раніше, щоб підготуватися до вечері з Петром.

   Телефон лежав на столі перед Аліною, і щойно на ньому заблимав екран, вона відразу потягнулася до нього. Нарешті написав Сергій. Повідомлення було сухим: він лише просив надіслати документи для вивчення питання щодо позики Назару. Наприкінці дописав: «Звісно, якщо ти мені настільки довіряєш».

   Аліна довіряла Сергію. За весь час його роботи в компанії він жодного разу не дав приводу для недовіри. Тому вона зібрала всі необхідні документи й надіслала їх йому в електронному вигляді. Більше нічого не писала.

    Подруги казали, що їй варто зробити перший крок. Аліна вважала, що вже зробила його. А на більше її гордість не дозволяла зважитися. Тому вона просто чекала.

   Потім зателефонував Назар і поцікавився, чи готова вона вже допомогти йому. Це дуже дратувало Аліну.

— Мій юрист вивчає документи, — пояснила вона.

— Але, Аліно, у мене мало часу! — нетерпляче нагадав Назар.

— Назаре, я розумію, але ризикувати теж не можу. Якщо щось піде не так, я також можу залишитися ні з чим. А в мене підростає донька, і я не маю права ризикувати її майбутнім.

— Та нічого не станеться. Я все поверну! — наполягав Назар.

— Назаре, мені потрібні гарантії, — стояла на своєму Аліна.

— Гаразд, я зачекаю. Але подзвони мені відразу, щойно приймеш рішення. Я не можу довго чекати! — сказав він і кинув слухавку.

    От і весь Назар. Нетерплячий, егоїстичний, корисливий. Аліна не могла повірити, що ще зовсім недавно мріяла прожити з цим чоловіком усе життя. А він виявився нікчемою. Вона вважала, що добре розуміється на людях, але цього разу дуже помилилася.

    Сергій зателефонував пізно ввечері. Він запропонував не давати гроші Назару напряму. Натомість Аліна могла стати тимчасовим інвестором його підприємства через офіційний договір позики із серйозними гарантіями. Якщо компанія не поверне кошти, частина майна або частка бізнесу перейде їй.

   Така ідея сподобалася Аліні. Щоправда, вона боялася, що Назар на це не погодиться.

— Інші варіанти надто ризиковані для тебе. Я б не радив позичати кошти без гарантій.

— Ти правий, Сергію, — погодилася Аліна, а потім продовжила: — Сергію... Я розумію, що ти образився...

— Аліно, я не образився. Просто зробив свій вибір. Я не можу працювати поруч із жінкою, яка мені відмовила.

— Я не відмовила. Просто не хотіла поспішати... Але зараз не про це. Сергію, мені потрібна твоя допомога. Я дуже прошу тебе піти на цю зустріч і розповісти про наші умови потенційному позичальнику. Мені буде важко зробити це самій.

— Але я вже не працюю в тебе...

— Я заплачу тобі стільки, скільки скажеш.

— Аліно, ти думаєш, що справа в грошах? Гаразд, я прийду. Напиши час і місце.

— Так, напишу. Сергію, я дуже вдячна тобі...

— Не варто, — кинув Сергій і перервав зв'язок.