3

— Тримайся, хлопче, — тихо підбадьорив Марка Князевича господар дому. Агент актора наче великий гладкий джміль понад квіткою нарізав кола повз господиню. І безмежно дратував…

Голос Сар-а-афеля дзинчав також неприємно, як у набридливої оси. І сам він отруйно жигав: то Марка, який не може зіграти закоханість у партнерку по фільму, то Льва Євгеновича.

Ось недарма цей каламутний тип не сподобався йому з першого погляду! А як він витріщався на груди Аллочки! Лев тоді навіть не стримався та розлютився. Щось смішне теревенив на ревнощах. Але не залякав, якщо чорти знову притягли зіркового агента у дім Дзвінцових.

— Алла Григорівна, а ось ви, як чарівна жінка, як вважаєте, що повинен зробити чоловік у такому випадку?

— Алла Григорівна, ви найрозумніша жінка! Я вклоняюся перед вашою мудрістю. На жаль, Марку до вашого чоловіка занадто далеко. Він надто мужній та красивий! Це я про Марка. А чоловікові, тим паче такому молодому, краса на користь не йде…

— Алла Григорівна, ви жартуєте зі мною! Ось я — цілком як чоловік відбувся, та ви для мене понад усе!.. Заради вас я здатен на більше…

Соломон Ізраїльович на деякий час позабув про свої одеські приколи, тож шпарив як по писаному. Не стуляв пельку ані на хвилину. Дрібними словесними капостями набрид не тільки Льву, але й молодому гостю. Тож вони відійшли осторонь і прийнялися за приготування м’яса на грилі. Сама зустріч «для наставництва», як пояснила її Аллочка, відбувалася у родинному саду Дзвінцових.

Від вуглів та м’яса, що шкварчало, йшов запаморочливий дух. Так і хотілося насолодитися смачною їжею та приємним літнім вечором у… тиші! Хай йому грець, цьому Сар-а-афлю.

— Алла Григорівна, така жінка, як ви, потребує більшого…

— Ви, Алла Григорівна, заслуговуєте не коштовну оправу…

— Алла Григорівна… Аллочка. Я можу вас так називати?..

Що?!!

Лев миттю стрепенувся та вийшов зі спокою, якого ледве зміг дійти лише сильним вольовим зусиллям. Ніяка медитація не врятує, коли на твою жінку заміряється самовпевнене опудало!

— Тримай-но. Я зараз! — Лев Євгенович передав Марку опіку над грилем та пішов розбиратися з нахабним залицяльником.

Здається, його дружину нічого у поведінці клятого агента не бентежило. Аллочка йому приязно посміхалася і виглядала навіть замріяною.

До біса! Що цей покидьок їй набазікав?! Він не впізнає свою Сталеву Королеву.

— Перепрошую! Соломон Ізраїльович, мені потрібна ваша порада! Ви такий досвідчений та бувалий чоловік… — Лев Євгенович підкрався до столичного світила шоубізнесу та підхопив його під лікоть. — Прошу в дім. Вибач, люба. Ми на декілька хвилин. Суто чоловіча справа.

Дружина цікаво блиснула очима, та згідно кивнула:

— Не бариться там. Я ду-уже зголодніла. — Примружилась, витягла на шезлонзі ноги ще й облизала губи…

Провокаторка!

Пройдисвіт Соломон Ізраїльович дурнем не був — почав вириватися тільки-но вони зникли з очей свідків в саду.

— Пустіть негайно!

— Залюбки, — Лев Євгенович недобре посміхнувся та вхопив агента міцніше. — Зараз зі сходів і відпущу!

— Та як ви смієте?! Ви там взагалі хто? Математик?!

— О-о-о… Так ви й інформацію про мене зібрати встигли?

— Я добре знаюсь на справах! — Соломон Ізраїльович нарешті вирвався і відійшов на безпечну відстань. Достатню, щоб дратися тією зброєю, якою володів довершено: словами. — Ви не гідні такої дружини! Вчений тюхтій, ось ви хто! А я — я здатен світ до її ніг покласти!

Несподівано, мабуть, навіть для самого себе, Лев розреготався до сліз.

Здається, він усе збагнув.

Бажання битися вщухло. Не той Соломон Ізраїльович супротивник. Не той…

Краще він запалом інакше скористається.

— Йдіть собі! — наказав Лев і махнув Сар-а-афелю в бік дверей. Тих, що вели на вулицю. До дорогої автівки з водієм, що чекали на небажаних гостей. — Марка я сам потім відвезу.

Соломон Ізраїльович таки пішов на вихід, але під кінець озирнувся:

— Не думайте, що взяли верх. Вона буде зі мною!

Лев лише знизав плечима. Хай думає, що забажається. Він за чужих тарганів не відповідає.

Але ж…

— Йдіть, Соломон Ізраїльович. Краще я покажу Марку, що таке насправді кохати свою дівчину.

Двері за Темним Володарем зачинилися.

Прихопивши з кухні пляшку гарного вина, Лев повернувся в сад.

— А ти кровожерлива, моя люба, — прошепотів він дружині, котра з цікавість роздивлялась його обличчя та руки. Мабуть, шукала свідоцтва бійки.

— Та ти…

— Все одно тебе до нестями кохаю! — Лев пристрасно поцілував її в губи та приткнувся поряд на шезлонзі. Обійняв.

Марк відсалютував їм щипцями від гриля.

Здатися?