2

Ось так Сар-а-афель! Ось так Темний Володар! Усім темним володарям Володар!.. Чуття як в акули! Навіть як у цілої зграї акул.

По найболючішому б’є…

Та ні! Як професіоналу, що все життя присвятив спочатку театру, а потім й кіно, чути, що Лев Євгенович ідеальний чоловік — було приємно. Тим паче що сказано таким же професіоналом, який на їх справі зуби до найдорожчих протезів стер. Он як нестерпно, по-голлівудськи блищать! Натуральні такими не бувають.

Але, як жінка…

Вона втомилась. А останнім часом ще й неабияк дратувалась з усіляких дрібниць, в купу яких, здається, перетворився шлюб за двадцять три роки.

Колись у юнацтві Алла була вражена думкою, що шлюб — то робота, яку попри все потрібно виконувати щодня. Заради щастя.

Книжкова премудрість, але вона працювала! Ще і як працювала. І премудрість, і сама Аллочка, що стала до роботи над подружнім щастям з усім завзяттям.

Та зараз їй все частіше здавалося, що над шлюбом працює вона сама.

— Згодна, — відповіла Алла Соломону Ізраїльовичу. — Що потрібно зробити?

Агент бракованого красунчика примружився від задоволення.

— Спочатку ми…

Льву Євгеновичу Дзвінцову завжди подобалась стара істина. Чоловік повинен виростити дерево, побудувати дім та народити дитину. З кожною з цих справ він впорався. Хоч і кричав хтось  з родичів, що він ще занадто молодий, не треба квапитись!

Але зустріч з блакитноокою білявкою вразила Льва у самісіньке серце відразу.

Один погляд. Немов постріл. І ось «цар звірів» третьокурсників у ніг абітурієнтки… яка прийшла до університету, щоб потайки від родичів забрати документи та піти з ними у театральне!

Гаятися було не можливо. Аж ніяк. Тим більше, що сам Лев красенем не був. Навіть на зріст трохи нижчий за білокосу красуню. А ось на вміння швидко мислити йому нічого було нарікати. Тут була його царина.

Єдине що дійсно треба було — зібратися з духом та піти на штурм. Ще й приятелі дивилися, що  з того вийде…

Ну, не з першого разу, звісно. Але Аллочка стала його дівчиною, а згодом і дружиною. Єдиною. Обожнюваною.

Заради неї та їх майбутнього сина Лев зі шкури прагнув вистрибнути. Екстерном закінчив математичний факультет та відразу ж пішов здобувати другу освіту — з фінансів. Ще й працювати встигав. За все, що можна, брався. То ж друга дитина — улюблена донечка народилася вже коли вони побудували власний дім. Не в самому центрі міста, як бажали спочатку, а на затишній Оранжерейній вулиці. Життя лише довело, що то на найкраще.

Просторий двоповерховий дім з мансардою, яка згодом перетворилася на Горище-зі-скарбами. Так діти прозвали імпровізований склад старих декорацій та театрального реквізиту, з якими Аллочка не здатна була розлучитися. Лев тільки посміювався та насолоджувався і дитячими пригодами, і їх боротьбою з матусею за право нишпорити серед «скарбів».

Взагалі, як на Льва, кожен дім — то портрет його хазяїв. Їх з Аллочкою ось такий — скринька з секретами. Ззовні пристойний, зсередини затишний, але наповнений життям та фантазіями. З останніми — жінку навіть діти не здоженуть. Тут люба дружина кого хочеш переграє. Як його батьки переймалися через незвичне ім’я для онучки! Мальвина! І це вони ще не знали, що онука Родіоном назвали не просто так.

З Аллочкою ніколи нічого не було просто…