Жінка як вона є
"Не хочу, щоб дохли люди-верблюди..."
Не хочу, щоб дохли люди-верблюди,
Нехай людей-віслюків запрягають в ярмо.
Не хочу, щоб люди-змії плодилися всюди,
А люди-собаки брехали в вікно.
Поряд люди-півні пишаються чубом,
А люди-гуси їх вперто клюють.
Десь люди-свині все риють під дубом,
А люди-вівці – куди женеш, туди йдуть.
Людям-бикам все б бодатися рогом,
А на людях-коняках пахать і пахать.
Але люди-скоти теж ходять під богом,
Хто знає, коли прийде час помирать.
Та не хочу, щоб дохли люди-верблюди,
Їм караваном іще долати піски.
Жувати колючки замість живої води
І ношу під сонцем палючим нести.
Всі ми, здається, буваємо люди-верблюди…
І хоч багато між нас, хто люди не люди...
Та хай краще так, ніж нелюди-люди.
Відредаговано: 15.11.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
