Жінка як вона є

"У тому відчуженні, яке притаманне лише листопаду..."

У тому відчуженні, яке притаманне лише листопаду,

Визираючи з-під насунутих аж до очей капюшонів,

Похмуро вранішні йдуть перехожі.

Нестерпно відверті тополі стоять на сторожі

Хододних будинків, у які все ще закоханий вітер.

Він цілує їх у прочинені злегка вікна.

Цей любовний трикутник співає піснями осінніх протягів,

Танцює танцями падолистових потягів.

Їхні танці та їхні співи передзимові

Перехожі читають вдумливо, як слова в передмові.

Вслухаються в них, як у священні хорали.

Вимолюють у сонця тепла – в листопаді тепла завжди так замало.

Розганяється вода ледве теплими батареями,

Як кров від серця всіма судинами і артеріями.

Вихолождені перехожі зігріваються в офісах чайними церемоніями.

Недалеко вже до різдвяних свят, та так далеко до омріяної гармонії.

Подобається

#3412 в Різне
#891 в Поезія

Відредаговано: 15.11.2021