Жінка як вона є

"Облиш, Драконе, у всіх у нас свої розрахунки..."

Облиш, Драконе, у всіх у нас свої розрахунки:

Хтось накопичує борги, хтось за комуналку старанно збирає рахунки,

Проглядає уважно, зшиває, склеює, відкладає в окремий шафчик,

Економить електроенергію, кутається у ковдру і носить вовняний шалик.

Але ж і йому, або їй, спокою не дають чужі прорахунки, падіння і власні хвороби –

Якого біса! вони б усіх навколо прирівняли до своєї подоби.

Вони вислуховують жадібно, заздрісно і підозріло

Чиїсь заморочки і дають поради обмежено і якось невміло,

Та, зрештою, їхнє життя теж не хоче втратити плину,

Вони теж жаліються на нестачу грошей і пропащу силу.

Ти, власне, Драконе, пробач, але тобі вже не цікаво переповідати

Про усі таємниці, любвні драми, здобутки і втрати,

Ти ковтаєш не розбираючи, навзаєм нічого не можеш дати.

Ти, Драконе, хоч із зовні, а хоч із самих нутрощів напів п’яних,

Ти мовчи, нам ще з тобою платити борги, копати і закидувати двометрові ями –

Не зараз, не через рік, чи навіть не через десяток –

Мовчки сиди, щоб не доводилось поки тебе вбивати.

Бо має ж десь бути хтось, немов рукавичка до пари,

Хто не буде влаштовувати й роздмухувати порожні скандали,

Хто буде відчувати, розуміти півсенси, півзвуки, півтони,

Не заважай, хоч деякий час, мій дратівливий Драконе.

Подобається

#3405 в Різне
#889 в Поезія

Відредаговано: 15.11.2021