Гра на виживання

Ніч огорнула мотель густим покривалом темряви. Здавалося, що час завмер, і кожна секунда тягнулася нескінченно. Лідія стояла посеред кімнати, стискаючи ключ у руці, ніби це був її єдиний захист. Незнайомка, яка щойно увійшла, мовчки оглядала приміщення, ніби намагалася знайти приховані загрози.

— Нам потрібно йти, — сказала жінка, порушуючи тишу. Її голос був спокійним, але в ньому відчувалася терміновість.

— Куди? — запитала Лідія, все ще не довіряючи їй.

— Подалі від цього місця. Вони вже близько, — відповіла незнайомка, кивнувши на вікно.

Лідія підійшла до штор і обережно виглянула. За межами мотелю, у густій тіні дерев, вона помітила ледь помітний рух. Її серце закалатало, і вона швидко відступила назад.

— Хто вони? — запитала вона, повертаючись до жінки.

— Люди, які не зупиняться ні перед чим, щоб отримати те, що у вас є, — відповіла незнайомка. — Їх багато, і вони добре організовані.

Лідія відчула, як страх стискає її горло. Але водночас у ній прокинулася рішучість. Вона більше не хотіла бути жертвою.

— Як вас звати? — нарешті запитала вона.

— Називайте мене Ольга, — відповіла жінка. — Але зараз не час для знайомств. Ми маємо діяти.

Ольга підняла з підлоги сумку, яку принесла з собою, і витягнула з неї карту. Вона розклала її на столі, показуючи Лідії маршрут.

— Тут є стара лісова дорога, — сказала вона, вказуючи на позначку. — Вона приведе нас до місця, де ми зможемо сховатися. Але потрібно рухатися швидко.

— А Антон? — запитала Лідія.

Ольга зупинилася на мить, подивившись на неї.

— Якщо він повернеться, то знайде нас, — сказала вона. — Але зараз ми не можемо чекати.

Лідія вагалася, але потім кивнула. Вона взяла ключ, поклала його у внутрішню кишеню куртки й приготувалася до виходу.

Вони залишили мотель через задній вихід, обережно рухаючись у темряві. Ліс здавався нескінченним лабіринтом, і кожен звук змушував Лідію здригатися. Ольга йшла попереду, впевнено прокладаючи шлях, ніби знала ці місця напам’ять.

— Хто ви? — запитала Лідія, коли вони зупинилися перепочити.

— Людина, яка колись теж мала свій ключ, — відповіла Ольга. — Але я зробила помилку. Я довірилася не тим людям.

— І що сталося?

— Я втратила все, — сказала вона, її голос був наповнений гіркотою. — Але я вижила. І тепер я знаю, як це працює.

Лідія не запитувала більше. Вона зрозуміла, що історія Ольги була схожа на її власну, але з іншим фіналом.

Раптом Ольга зупинилася й жестом наказала Лідії замовкнути. У темряві лісу почувся хруст гілок. Хтось наближався.

— Лягай, — прошепотіла Ольга, притискаючись до землі.

Лідія послухалася, намагаючись не дихати. Вони лежали у траві, коли з боку мотелю з’явилися кілька постатей із ліхтариками. Їхні голоси були тихими, але Лідія могла розрізнити окремі слова.

— Вона тут десь поруч, — сказав один із них.

— Шукайте, — відповів інший. — Ключ повинен бути в неї.

Лідія відчула, як її серце калатає, ніби воно ось-ось вирветься з грудей. Вона стиснула ключ у кишені, намагаючись заспокоїтися.

Ольга жестом показала, щоб вона не рухалася. Вони лежали нерухомо, поки постаті не зникли в іншій частині лісу.

— Вставай, — тихо сказала Ольга, коли все стихло.

Вони продовжили рухатися, обережно оминаючи небезпечні місця. Лідія більше не запитувала, куди вони йдуть. Вона просто довіряла Ользі, хоча її довіра була крихкою.

Через кілька годин вони дісталися старої покинутої хати. Вона була напівзруйнованою, але Ольга запевнила, що це безпечне місце.

— Тут ми зможемо перепочити, — сказала вона, запалюючи свічку.

Лідія сіла на старий стілець, відчуваючи, як її тіло виснажене після довгого шляху.

— Що далі? — запитала вона.

— Ми знайдемо сейф, — відповіла Ольга. — І дізнаємося, що вони так старанно приховують.

Лідія кивнула, хоча її думки були далеко. Вона знала, що цей шлях буде небезпечним, але вона вже не могла повернутися назад.

Вона подивилася на Ольгу, яка готувала карту до нового маршруту. Її обличчя було зосередженим, і в її очах світився вогонь рішучості.

Лідія зрозуміла, що тепер вони разом у цій боротьбі. І хоча попереду на них чекали небезпеки, вона відчувала, що вони зможуть подолати це.

Ця ніч була лише початком.