Ознайомлювальний фрагмент.

Мені кричали вслід що моя жінка розпусниця і що  диявол володіє її душею. Я не знав що робити. Я так багато і довго за неї молився і продовжуватиму це робити. Вона моя жінка, а не моя дитина. Я ж не можу щось їй заборонити. І в горі і в радості.Я заходжу до хати і починаю звертатися до своєї жінки.

Я: Маринка , парфіяни бачили твої фотографії в інстаграмі і сказали мені, щоб я за тебе помолився, бо твою душу обплутав диявол.

Маринка:    Мене не хвилює чужа думка .

Я: . Але ж Маринко, я ж пастор, на мене ж люди рівняюються.

Маринка: Ти пастор, а не я пастор. От і паси своїх парафіян мудрим словом,--  відповіла вона.Дістав ти мене за всі роки із своїм Богом.

Я:  Жінко, май повагу до Бога. Це ж богохульство .

Маринка: Де мій  рай ? Де моє  щастя і чому ти невдаха священник. Чого Паша має Лавру, а ти  застряг тут в селі.

 А я мовчу . Значить бог мене сюди послав. Значить тут моє місце.

Я: Маринко, мені не вірять що ти по святих місцях їздила.

Маринка: Так я і не їздила по святих місцях, це ти брехав парафіянам. А завжди такий правильний правду говорить.

Мене починає боліти серце. Із тягарем на душі я йду в пусту кімнату молитися. В мене немає слів, щоб пояснити моїй дружині, що в нас все є і нам всього достатньо . І донечка здорова і хата є і їсти , що є. І весілля є і похорони є. Все в нас добре. Бог нас благословляє, а моя жінка ніби здуріла. Обплутав її диявол тими нечистими думками, що їй треба модні лахи. По селі говорять, що моя жінка віється по світу , як ті свині. Говорять , що в священника вдома є свій Содом і Гомора. Боже, як же мені тяжко, а ти мовчиш. Чи відпустити жінку і піти в монастир. Але донечка, що мені з донечкою робити?

Отак і живу. Мовчу і тягну свій хрест. Мовчу, ьо своїми словами можу зробити гірше. Мої очі зводяться до образів. Я не чую Бога,він мені не відповідає, але я знаю, що все буде добре. Незнаю коли, може нині , може завтра, може через двадцять років. А поки треба подзвонити до мами, щоб вислала гроші, бо жінка хоче туфлі. Нашо їй ті туфлі я незнаю, але може мати допоможе. Нам ще в церкві треба дах перекрити, а моя жінка казиться. Чи може вона права, що я погано Богу служу, що моя наука не доноситься до людей. Може то мене обплутав диявол, а не її. Щось я заплутався. Почитаю Біблію, заспокою душу і піду на город косити траву. Кролі їсти хочуть, треба в неділю після служби поїхати в місто і продати кролів чи яйця, може якраз вистачить на туфлі для Маринки і ще трохи хоч би на дах для храму Господнього.

P.S.Роман буду писати через місяць поки що  залишаю цей фрагмент.