Розділ 27. Порядок у домі Сокола

Маєток міністра внутрішніх справ, який відтепер офіційно належав леді Агнес, зустрів її глухим супротивом. Коли чорний екіпаж Кантора зупинився біля парадних сходів, вишикувані в ряд слуги — від дворецького до останньої куховарки — дивилися на нову господиню зі змішаним почуттям шляхетного презирства та тваринного страху. Вони знали, звідки вона прийшла. Вони шепотілися за її спиною про «вуличну девку».

Агнес вийшла з карети в тих самих портових чоботях та шкіряному мисливському сюртуку. У руках вона тримала залізну скриньку Томаша з обпаленими архівами. Вона пройшла повз шеренгу прислуги, навіть не глянувши на них, і зупинилася на верхній сходинці, повернувшись обличчям до зблідлого дворецького.

— Обличчя простіше, Гілберте, — тихо, але так, що відлуння пішло мармуровим холом, сказала Агнес. — Я знаю, що мій батько платив тобі за мовчання про його нічні виїзди. З цієї хвилини ти отримуватимеш удвічі менше. А якщо я помічу бодай один зверхній погляд у бік моїх людей із Кварталу Ткачів, які відсьогодні охоронятимуть цей дім — ти підеш звідси в одній сорочці. Я виросла там, де за неправильний погляд б'ють кастетом у зуби. Не змушуйте мене згадувати молодість.

Дворецький ковкнув слину і низько схилив голову. Старий порядок у домі Сокола було зламано за дві хвилини.

Увечері, коли Агнес сиділа у величезній, холодній бібліотеці, розбираючи фінансові папери батька, у двері тихо постукали. Це був посильний від Кароля — маленький хлопчик-газетяр, якого Гілберт пустив у дім із виразом смертельного жаху на обличчі.

Хлопчик поклав на край столу невеликий згорток і швидко зник.

Агнес розгорнула цупкий папір. Всередині лежала рідкісна, стара книга з магічної топографії Аркхема, видана ще за часів заснування міста — якраз те, що вона гарячково шукала у відділку Варти останні пів року, щоб зрозуміти структуру патрульних заклинань. На форзаці книги чітким, розмашистим почерком Кароля було написано лише кілька слів:

«Леді Агнес личить читати першоджерела. Каву пий гарячою, ти знову забула поїсти. К.»

Поруч у папері лежав смачний круасан з трояндовим джемом з пекарні дядечка Волта, та тонка гілочка жасмину. Смак її дитинства, та улюблений запах, який він запам'ятав з її розповіді. Агнес піднесла гілочку до обличчя, заплющила очі й уперше за весь день дозволила собі ледь помітно, тепло посміхнутися.