Розділ 26. Коронація Дна

Документ із магічною міністерською печаткою все ще приємно грів пальці Агнес, коли вони з Каролем залишили резиденцію її батька. Натовп слуг та охоронців у коридорах розступався перед ними в німому жаху: звістка про те, що слідча з нетрів за лічені хвилини перетворилася на законну спадкоємицю міністерського престолу, вже почала просочуватися крізь замкові шпарини кабінету.

Над Аркхемом займався холодний, прозорий світанок. Туман Верхнього міста нарешті розсіявся, відкриваючи вид на гострі шпилі Ратуші та Королівської ради.

Кароль і Агнес сіли в екіпаж. За ними на козлах мовчки влаштувався Гриць «Якір», ховаючи свій залізний лом під сукном розкішного ліврейного плаща, який він зняв із міністерського швейцара.

— Куди тепер, Лорде Ваговський? — Агнес відкинулася на м'яке шкіряне сидіння, відчуваючи, як величезна втома останніх днів нарешті навалюється на її плечі. Проте всередині неї панував залізний спокій. Фортеця була завойована.

Кароль повільно дістав зі сховища Королівський патент. Його золота печатка тьмяно виблискувала в перших променях ранкового сонця.

— Тепер ми йдемо до Ратуші, — тихо, але вагомо відповів він. — За три години почнеться екстрене засідання Королівської ради через арешт маркіза де Мортена. Твій батько, якщо він хоче зберегти життя і залишки репутації, буде змушений особисто представити тебе лордам і зачитати мій патент. Настав час скинути маски, Агнес.

Він повернувся до неї, і його погляд знову пом'якшав, втративши ту хижу жорсткість, з якою він розмовляв із міністром. Кароль перехопив її руку, обережно торкаючись пальців.

— Сьогодні в залі Ради ти сидітимеш праворуч від мене. Не як моя тінь. А як рівна мені правителька Аркхема. Твій титул легітимний, моя сила — абсолютна. Разом ми перепишемо закони цього міста.

Агнес подивилася на свій перстень. Сапфір бабусі Марти більше не блимав обуреним вогнем; камінь залишався спокійним, глибоким і чистим. Здавалося, стара матрона з «Оксамитового кубла» нарешті отримала той спокій, за який боролася навіть після смерті.

— Я готова, Каролю, — Агнес міцно стиснула його гарячу долоню. — Пора показати їм, що Дно міста вміє не лише мовчати й терпіти, а й диктувати свою волю.

***

Велика зала Королівської ради Аркхема тонула в розкоші багряного оксамиту, важкої дубової ліпнини та високих вітражних вікон, крізь які падало розсіяне ранкове світло. Члени Ради — шляхтичі, судді та міністри — гомоніли, наче зграя наляканих ворон. Арешт маркіза де Мортена прямо в клубі «Альбатрос» став ударом, якого ніхто не чекав. Варта міста була дезорієнтована, а чутки про те, що Дно підняло бунт, змушували лордів нервово перебирати свої золоті ланцюги на шиях.

Важкі двостулкові двері зали з гуркотом відчинилися.

Голоси миттєво стихли. На порозі з'явився міністр внутрішніх справ. Його обпечені руки в білих шовкових бинтах були притиснуті до грудей, обличчя здавалося сірим, як попіл, але він тримав спину прямо. Слідом за ним, крок у крок, ішла Агнес.

Шкіряний сюртук, високі чоботи, твердий погляд фосфоричних очей — вона виглядала серед цього золотоверхого зібрання як оголений ніж, кинутий на парадний стіл. Натовп лордів обурено загудів.

— Панове! — голос міністра, хоч і слабкий, змусив залу замовкнути. — Перед тим, як ми почнемо слухання у справі де Мортена, я маю зробити офіційну заяву щодо правонаступництва мого роду. Відповідно до королівського закону крові, я офіційно представляю раді мою єдину законну доньку та спадкоємицю — леді Агнес.

Зала вибухнула криками: «Бастард!», «Нишпорка з нетрів!», «Це ганьба для Ради!»

Але Агнес навіть не моргнула. Вона зробила крок уперед, і її магічна психометрія, підсилена шляхетною кров'ю, раптом вирвалася назовні потужною хвилею. Кожен лорд у залі відчув, як повітря стало важким, а залізні деталі на їхніх кріслах і орденах раптом почали вібрувати, транслюючи в їхні голови один і той самий спогад: пожежу в «Оксамитовому кублі» та крики невинних дівчат. Це була демонстрація такої чистої та нищівної магічної сили, що найкрикливіші лорди миттєво закрили роти, блідіючи від страху.

— А тепер, панове, — чистий, холодний голос Агнес розрізав тишу, — звільніть місце для того, хто тримає в руках долю цього міста.

З-за її спини повільно вийшов Кароль Ваговський. На ньому був бездоганний чорний костюм, але в його руках був розгорнутий Королівський патент. Його золота печатка засяяла під променями сонця, що пробивалися крізь вітражі.

— Лорд Ваговський... — пронісся залою переляканий шепіт.

Кароль підійшов до центрального столу, кинув патент прямо перед Верховним Суддею і спокійно сперся руками на дубову поверхню.

— Моє право вето досі дійсне, панове, — хижо посміхнувся Король дна. — Маркіз де Мортен згниє в казематах за зраду. Міністр внутрішніх справ передає свої повноваження моїй супутниці, леді Агнес. А я повертаю собі трон Ваговських. З цієї хвилини Королівська рада Аркхема працюватиме за новими законами. За законами, які ми принесли з самого Дна.