Розділ 15. Анатомія зради

Кароль обережно, наче працював із крихким вибуховим механізмом, підчепив ножем іржаву клямку залізної скриньки. Метал піддався з неприємним рипінням. У ніс ударив важкий запах старої сажі, цвілі та сухої лаванди — покійній Селесті подобався цей аромат, і він в'ївся в папери надійно, як саме чорнило.

Всередині лежали перев'язані грубою мотузкою стоси розписок, магічно завірених контрактів та приватних листів. Кароль брав їх по одному, розправляючи обвуглені краї пальцями.

— Дивись сюди, — Кароль підсунув ближче до Агнес пожовклий пергамент із сургучевою печаткою, на якій був зображений триголовий сокіл — герб міністра внутрішніх справ, її батька. — Це ордер на «санітарну зачистку Кварталу Ткачів від кримінальних елементів». Дата — тринадцяте жовтня, якраз за два дні до того, як згоріло «Оксамитове кубло».

— «Санітарна зачистка», — тихо, з гіркою усмішкою повторила Агнес, придивляючись до чіткого, розмашистого підпису внизу сторінки. — Він завжди вмів підбирати гарні слова для брудних справ. Офіційно Варта шукала там підпільні склади зброї. А насправді...

— А насправді, — втрутився хрипкий голос бабусі Марти з персня, і сапфір на пальці Агнес замиготів обуреним червоним світлом, — цей твій високородний татусь просто замітав сліди! Напередодні він програв у карти маркізу де Мортену половину свого міністерського фонду. Моя Селеста випадково почула, як він благав маркіза про відстрочку прямо в нашому закладі. Твій батько, Агнес, продав Мортену магічні коди від міських брам, щоб покрити борг. А коли зрозумів, що дівчата з борделю занадто багато знають, вирішив, що дешевше купити бочку гасу, ніж мовчання!

Кароль підняв очі на Агнес. У його погляді не було жалю — лише глибоке, суворе розуміння людини, яку теж зрадили ті, хто мав захищати.

— Магічні коди брам... — Кароль повільно потер підборіддя, і його очі небезпечно звузилися.

— Якщо ці коди досі у де Мортена, то саме так Перукар безперешкодно пересувається між Верхнім містом і Дном. Він використовує королівські магічні коридори. Його не бачать патрульні заклинання, бо для системи він — частина міської варти.

— Це означає, що ми не зможемо зловити його в нетрях, — Агнес випрямилася, її обличчя стало блідим, але рішучим. — Він завжди тікатиме нагору. Пастку потрібно ставити там, де він почувається в абсолютній безпеці. У Верхньому місті. Наступне засідання Королівської ради.

Кароль знову посміхнувся своєю хижою, чисто аристократичною посмішкою.

— Саме так, леді Агнес. Ми змусимо твого батька та маркіза де Мортена відкрити браму для нас особисто.