15

Чого він не може заспокоїти мене самий? Якщо він каже, що я його дівчина то чому він не може мене заспокоїти?

Тим часом Джо вискочив з машини і прямував до мене. Я бачила як відкрилася двері і з неї вийшов Лай, який почав серйозно говорити з Маршалом напевно що про того хлопця.

-З тобою все гаразд?-спокійно запитав Джо.

-Ні , не гаразд.-сказала я. Було важко говорити в основному тому що я старалася стримувати сльози.

Як можна захистити себе якщо чоловік переодягнений в форму охорони намагається поранити мене.

-Не переживай ми подбаємо про нього щоб він був наказаний.

Лай Маршал ще розмовляли не повишений тонах, Маршал виглядав дуже злий.

-Не хочу бути частиною цього всього. Я навіть не знаю хто такий цей Джек. Хто він?

-Він лідер банди з якою Марш...-і тут Джо мовчав, подумав що сказав лишнє.

-З якою що?-запитала я.

-Ну Джо скажи. Я все одно взнаю! Скажи мені!-я встала підходити до нього ближче.

-Послухай Берта це не твоє діло. Якщо Маршал захоче він тобі сам все розкаже.-коротко відповів Джо-зараз тобі вже краще?

-Так я чую себе набагато краще.

Наша увага перемістилася на Маршала з Лайом, коли вони підійшли до нас. Лай мене навіть не замітив він пройшов в машину і сів за кермо. Маршал також навіть не подивився на мене і тихо сказав:

-Мала сідай в машину.

На цей раз я вирішила його послухатися. Джо сів першим в машину,посередині сіла я ,а потім аж Маршал.

Нік дивився в вікно , а Джо грав якусь гру на телефоні.

Я обережно дивилася за ними , але Лай повернув і я  впала на Джо. Він навіть не подивився на мене мої щоки швидко зачервонілися від збентеження і я відвернулася не знаючи що робити.

Нік схопив мене за запястя і обняв руками за талію.

-Лай!-сказав Маршал-висади мене з Бертою біля  мого будинку.

-Без питань-відповів Лай.

Всю дорогу ми їхали мовчки тільки деколи лай з Джо говорили між собою. Через 15 хвилин ми були на окраїні міста біля будинку Маршала.

-Дзвонити зразу зрозуміли?-майже приказним тоном сказав Нік.

-Добре Маршал-сказав Джо , а Лай тільки кивнув головою.

Коли ми зайшли в будинок Нік взяв мене за руку і потягнув  в свою спальню.

-Значить ти хотіла втекти від мене?-раптом спитав він, нагло сміючись.

-Ти маєш зрозуміти! Мені треба було подумати-серйозно відповіла я.

-Іди сюди!-він показав на свої коліна , але я не спішила це виконувати.

-Я сказав іти сюди!-підвищуючи голос прокричав він. Від його голосу я здригнулася. Невпевнено підійшла до нього. Він зловив мене  і потягнув на себе.

Я не зразу зрозуміла , що він від мене хоче, але в ту секунду сиділа на ньому розставивши ноги по бокам. Налякано я дивилася на нього, а Маршал розглядав мене.

-Яка ти красуня! Від тебе неможливо відірвати свій погляд.-від його слів я відвела свій погляд. Мені було ніяково адже Нік дивився на мене такими очима.

-Ти моя, ти належиш мені! Ніхто не має права до тебе доторкатися! Я вб'ю любого хто гляне на тебе не так.-Я знову глянула на Ніка, на хвилину навіть забулася , що сиджу на самому небезпечному чоловікові в цьому місці.

-Ти маєш розуміти, що я не шуткую. Я вб'ю любого не задумуючись. І повір в обіду я тебе нікому не дам.-Нік торкнувся рукою мого лиця і я закрила очі.

-Чому ти тремтиш? Я ж нічого поганого не зробив?-вот чорт.Я не думала ,що це так замітно.

-Я просто не хочу бути твоєю секс-ігрушкою.-говорила я залякано, бо стала відчувати як дещо почало під мною твердіти.

-Ти моя дівчина , а не секс-іграшка.Хоч ідея приваблива.-усміхнувся Нік-Поцілуй мене!

-Що?Я...-бормочу я.Нік проводити великим пальцем по моїх губах і мені стає не комфортно сидіти на ньому. Дещо тверде все ясніше впирається в мене.