9

Дверь відкрилася і перше, що прийшло мені в голову це сховатися на кухні.

Як тільки вхідні двері відкрилися почала лунати сигналізація.Я трішки виглянула з-за столу і побачила двох хлопців.Які були одягнені в чорні куртки.

Один з хлопців пробував заглушити звуки сигналізації.Вони давили на вухи не тільки мені.

Це є і добре.

Нік зараз може знати, що двері відкриті , тому він приїде швидше.О, здається вже знає.Мій телефон починає показувати признаки , що хтось дзвонить.

Звінок я не зможу взяти , бо мене можуть почути.

Дверка закрилась і звуки перестали звучати.

Після цього я почула їхню розмову

-...Ми мали пробратися в його дім незамітно-сказав один з незнайомців, один з них був вищим, а інший нищим.Так і буду їх кликати.

-Він вже знає , що ми вдерлися в його будинок.Бл*ть.Весь план пішов на смаку.

-Може все-таки почекаємо його?Зробимо ефект несподіванки,він подумає, що ми звалили, а ми будемо чекати його тут.Оприділимося з місцем і вбємо .Якщо я не попаду в нього то ти мене підстрахуєш.

-Начебто нормальний план.

-Мутний цей тип який нас замовив.

-Треба було його більше розпитати.

Боже, вони хочуть вбити Ніка.

Я прикрила рот рукою щоб не видати себе, мій телефон продовжував дзвонити.Ім'я Ніка ще мелькало на екрані.

-Ладно.Я піду відгоню машину і візьму ще два ствола на всякий випадок.

Той що вищий пішов в сторону вхідних дверей, а інший пішов в мою сторону.

Що робити?

Якщо він буде підходити блище то він мене побачить.Ще паро кроків і він мене побачить.

Я забула як дихати.Серце впало в п'ятки .

Він вже ввійшов в кімнату як його кликнув напарник.

-Чорт, Нельс двері знову закриті.-Інший наємник, назвем його так.Почав бити і штовхати дверку.

-Що ти маєш на увазі?

-Так, бл**ь …Вона захлопнулась чи що?-наємник став возитися з дверкою і через хвилину знову відкрив, але тільки як вона знову відкрилася -сигналізація стала пищати.

-Що за зерня тут в нього.Виключи її Нельсон!-прокричав один з них і я зрозуміла, що це мій шанс.

Нік все ще звонив.Може, я зможу добігти до тераси і пояснити Маршалу , що тут сталося.

Виглянув з-за столу я нікого не побачила .

Я підняла телефон і зразу піднесла до вуха.

-Що я тобі говорив , Берта!Я не ясно виразився,бл*ть…-проловжив орати Маршал і не чув як я його кликала.

-Я тебе попереджував Малишка.Прийшов час те…-я вигукнула голосніше.Наємники не могли мене почути , бо ще пищала сигналізація.

-Нік!В домі наємники-як можна тихіше проговорила я.

-Що?Говори голосніше.Я тебе не чую.Скажи нормально.

Я проговорила ще раз і тихо продовжувала йди до тераси.

-Замахала!Нормально можеш сказати.- ну це капець.Я пробую йому обяснити , а він мені ще грубить.

Я майже дойшла до дверей і вирішила сказати голосніше.

Тільки як в всіх голлівудських фільмах, коли я почала говорити, сигналізація перестала пищати.І я майже на весь дім прокричала слова.

-Так,так,так.Хтось вирішив заглянути до нас в гості.-вони почали єхидно посміхатися.

-Оййй...-проговорила я в телефон.

-Мала!Берта!-почав кликати мене Нік.

-Стійте, де стоїте!-не знаю звідки в мене взялася сміливість.

-А то, що стріляти будеш-Спитав Нельс.

Я почала відходити до дверей.Я молила Бога, щоб двері як і вхідні були відкриті.

Мене ніби десь з верху почули.Дверка була відкрита .

Я швидко почала бігти куда очі бачать.Я чула прилив адреналіну, тому ноги вмне не втомлювалися.Я вже встигла добігти до дороги і далеко бачила чорний автомобіль.