5

Моє серце впало в п'ятки.

Це він.

Боже.

Поки збиралася з силами щоб встати з дивану і піти відчинити двері, дзвінок повторився.Мої наши ніби стали ватними.Я встала і направилася відкривати двері.

Так, там був Нік або як його називають-Маршалом.

Зараз при світлі він не здавався мені таким страшним.Він був одягнений в світлу футболку і голубі джинси.Ніби переді мною не стоїть гроза міста , а лише простий хлопець.

Він нетерпеливо штовхнув двері і зайшов в мій будинок.Нік почав розглядувати мене і зупинився на моїх очах.Ми пильно дивилися на один одного, аж поки він не відвів свій погляд.

-Не дуже ти і гостинна.

Зараз мене не лякає це , бо я находжуся в дома і він не може нічого мені зробити.Те що я була дома давало мені відчуття захищеності.

-А не дуже ти і гість.Я тебе некликала ти прийшов сам.-ляпнула я не подумавши.Маршал здивувався моєю відповідю, але через секунду усміхнувся.

-Так,я це знаю.Я говорив до щось погане чи може обзивав.Тому я хочу щоб ти ставилася до мене ввічливо.

-На це твоя куртка можеш йти!-Він взяв і одягнув її.Нік ще раз глянув на мене ніби сканував поглядом.

-Ти мене не боїшся?-його погляд був дивним, але йому була цікава моя відповідь.

А я що?Маю говорити як насправді його боюся.

-А чому я тебе маю боятися?-Мій голос був впевненішим за мене.

-Ти ж боялася мене минулого разу коли мене побачила ?Ти просто притворяєшся або ти просто дурна.-спокіно сказав він.

-Я не дурна.І не боюся тебе -останє сказала я слабким голосом, так як мені не подобається поведінка Ніка.Його очі пожирали мені.Від цього мені стало некомфортно.Його погляд впав на моє оголене плече.Чорт.Навіщо я одягнула цю футболку.Очі його потемніли.Мені не подобалося, що він так на мене дивиться.

-Перестань дивитися так на мене-він почав бісити мене.Весь страх кудись зник на його місце прийшов гнів.

-Я буду дивитися на тебе коли захочу-ці слова ніби були затишшям перед бурею.Маршал схопив мою руку і потягнув на себе.Я була прижата до нього, одною рукою він поклав мені на талію, іншою він тримає мою руку.Я почула, що рука Ніка почала опускатися нижче.

-Нетрогай мене!Не смій!-я спробувала його відштовхнути ,але не дуже получилося.

-І що ти плануєш тепер робити?Втекти-спокійносказав він-Це марно!А якщо ти втечеш то я скажу своїм людям і вони тебе найдуть!Тоді тобі вже ніхто непоможе!

-Покажи хоч одного чоловіка який б зміг протистояти мені і я вб'ю його.

Боже я починаю втрачати свідомість.

-Чого ти ще хочеш!Я вже відала тобі куртку -Чую я ще більше зблідла.

Він пристально розглядував моє лице і почав підтягувати мене ще ближче до себе.Він почав клонитися до мене.Я почула його дихання на моїй шиї.Він наклонився до мого вуха .

-Тебе!-відповів він і я невитмала такої напруги і втратила свідомість.