4

На став ранок.Ніби мені столо краще.

Ставши зранку я пішла готувати їсти.

Я вирішила зробити омлет.

Взявши миску Я розбила туди яйця і додала молока. Це все я почала перемішувати аж потім  вилила це все на розігріту сковороду і додала туди порізаної ковбаси.

На запах приготовленої їжі встала моя подруга.

-Добрий ранок.Зробила вже їжу, коли ти встигла її приготувати-сказала вона.

-Давно.Ти ще спала.Не хотіла тебе будити-весело відповіла я і поставила омлет на стіл.

За їжею я чомусь почала роздумувати про те як жеве мій колишній чоловік.В думках я порівнювала колишнього з Маршалом.

Стоп.Годі...

Щось я не туди думаю.Потрібно це припинити.І так всі мої думки зайняті ним.

З моїх роздумів мене розбудив голос Меган.

-Про когось думаєш?-загадково запитала вона.

-Та ні.Я просто думаю, що мені потрібно шукати якусь роботу.Нічого мені просиджувати штани.

-Зрозуміло.А то я вже вирішила, що ти думаєш про Маршала.

-Ні.Чого ти так подумала?-запитала я.

-Просто ти весь час в своїх родумах.-пояснила вона мені-А може сходимо кодись сьогодні вечором.Наприклад в клуб чи навіть в кафе.

-Можна навідь піти в клуб.Щось я давно не виходила в світ.

-Домовилися?-запитала вона.

-Так.Давай на 9 коло в ходу в клуб.А яка його назва, бо я просто не знаю-пояснила я.

-В Мітча.Ой ну щось я вже засиділися в тебе.Я напевно піду-Вона встала з стола і пішла в коридор.Там вона почала надівати свої босоніжки на каблуках.

-Папа-відповіла я.

-Бувай-сухо сказала Меган.

Я закрила двері і пішла шукати свій телефон.

Найшла я його в своїй кімнаті.

Коли я почала переглядати повідомлення які прийшли мені, то побачила щось не зрозуміле.Це було повідомлення від якогось аноніма.

"Привіт,Бель!

Надіюсь ти мене ще назабула.Согодні я прийду в 6 годині до тебе до дому.За своєю курткою.Коли я прийду у тебе в дома не має бути нікого чужого.Ти ніби живеш на Уолкестріт будинок 11?

 Маршал"

Тепер мені стало справді страшно. 

В мене почали тремтіти руки.Зі мною ще таке ніколи не траплялося

Хотілося сховатися десь щоб я нікого не бачила і не чула.

Переглянувши ще раз це повідомлення.Я впевнелася, що воно реальне.

Спокійно.Не потрібно переживати.Все буде добре.

                                       ****

Пройшло півдня

Чим ближче наближалася година в якій має прийти Маршал тим більше я починала нервувати.Меган звонила мені вже разів з 10, але всесь час я вибивала.Я написала їй ,що не зможу з нею піти в клуб.

Я знаю , що моя подруга переживає,але розповісти я просто не має можливості.Я просто дуже нервую.

На вулиці почало вже темніти, це означає,що він скоро має прийти.

Я переодягнулася в джинси і мою улюблену футболку з оголеним плечем.В ній я почуваюся більш безпечно.

Спроба заспокоїтися, провалилася з крахом.Весь час я бачу ту саму чорну шкіряну куртку.

Через те, що я побачила її страх став посилюватися.

Я спробувала вдруге заспокоїтися за допомогою телевізора, але пролунав дзвінок в двері.