«Тиждень»

(присутні сцени психологічного, фізичного і сексуального насильства)

«- Лізо! От що я тобі скажу. Вам з братиком дуже пощастило з матір’ю. Вона все для вас зробить. Вона не побоялась ні вашого божевільного батька, ні бандитів зі зброєю.  Вона захищала тебе, коли той хлопець тримав пістолет біля її голови. А в цю ніч, щоб не злякати вас, мовчки закрилась у ванній, щоб син не бачив звіринства, що вчинив ваш батько. Доню, тобі вже 15. Ти маєш її зрозуміти. Їй зараз дуже важко. Підтримуйте її так, як весь час вона підтримувала вас з братом. Особливо зараз. Коли вона залишилась без чоловіка і єдине її заняття - це постійно тягатися по судах. Та ще й так далеко від дому, у якому вам зараз дуже небезпечно.

«- Тітко, я у безвиході… Я ніколи б не могла подумати, що мені і дітям буде небезпечно знаходитись в власному ж домі. За цей тиждень він дуже змінився, від ласкавого, люблячого чоловіка, який завжди турбувався про нас і не давав нікому скривдити, до такого холодного і жорстокого мародера. Наче його підмінили. Тітко, мені зі всіх сторін вставляють палки в колеса. Навіть рідна дочка. Уявляєш, позичила 8 тисяч у якихось друзів. Не  розумію чому вона в нас не попросила. Ми можемо без проблем їй дати ці гроші. А ще гірше було, коли я дізналася навіщо вони їй були потрібні.  Виявляється, я зовсім не знаю свою дочку. Та це ще квіточки. Найгірше було пізніше. Рано чи пізно, діти спитають мене, за що сидить їх батько. А я що скажу? Сказати правду? І травмувати їх? Син і так, після цих подій, щоночі здригається і не може спокійно спати. Та ці події дуже вплинули на нього, я помічаю за ним досить дивну поведінку останнім часом. Такий хворобливий вигляд, він майже не спить, інколи руки трусяться. Йому лише 7, а він стільки всього пережив. Я залишилась сама з двома дітьми без даху над головою. Як тепер бути? Здатися я не можу. Радує тільки одне, що зараз літні канікули. Але у вересні знову потрібно буде повернутись туди. Сподіваюсь, що я зможу все налагодити доки не настав час іти знову в школу. Ніколи не думала, що мій коханий і його люди, будуть шукати нас з донькою і сином зі зброєю, як якихось злочинців.»

Понеділок

Кінець травня. До останнього дзвоника залишилось кілька днів. А потім літні канікули. Правду кажучи, рік був нелегким. Особливо для дев’ятикласниці Лізи, яка щодня, готується до іспитів. Хоча так думає лише її мати. Школу прогулювати не завжди вдається, адже їх із братом туди відвозять або батьки або особистий водій. Але на минулому тижні дівчині вдалось прогуляти кілька уроків. Хоча, правильніше сказати кілька днів, та ще й так, щоб про це ніхто не дізнався. Ох яка ж компанія у дівчини. Страшно уявити чим займаються купка підлітків, гуляючи ночами в темних парках. І не тільки в парках. Кілька тижнів тому, молодих відчайдухів впіймала поліція, неподалік від міського цвинтаря. В одного з них знайшли закривавлений ніж і ще кілька мішечків з наркотою. Але в той вечір Лізі нічого не дісталося, їй не вдалось відпроситися у батьків і вона була змушена залишитись вдома.

Молодший братик ось уже закінчує перший клас. І він повна протилежність сестри. Якщо вона дуже гостра на язик, вперта, завжди знає що відповісти і вміє викрутитись із будь якої ситуації, тоді хлопчик навпаки, дуже ніжний і лагідний, чорноволосий з блакитними очима. Справжній янгол.

Маєток в сім’ великий. І справді. Який ще має бути дім у власника великого друкарського заводу. Також співпраця з видавництвами. Зараз там друкуються книги сучасних авторів і поетів. А раніше, чоловік був власником однієї з бібліотек міста, а ще раніше, сам там працював. Та нещодавно став справжнім літературом. Написав і випустив кілька варіантів підручників з української мови для 3 і 4 класу а також з української літератури для 10-го класу.

Отож ранок понеділка. Звичайнісінький день. Так як і всі інші. Нічого особливого, ранок, школа, уроки. В кого робота, а в кого звичайний домашній день.  З погодою, правда, не пощастило, весь ранок ішов дощ. І не здавалось що травень.

Відкривши першу папку, що лежала на столі, він прочитав перші документи.

- Одна бухгалтерія - майнуло в його голові - Рахунки, рахунки і ще раз рахунки. – «Дохід за минулий місяць» - кинувся йому в очі напис на одному з важливих папірців. – Чудово, глянемо що тут – поправив окуляри, почав читати. Але його перервав телефонний дзвінок…

- Слухай, у тебе залишилось вже не так багато часу. – строгий голос почувся у телефоні. – Поквапся! Ти вже знаєш, що з нами не варто жартувати.

- Чого вам треба? Я в вас ні куруша не брав і віддавати не збираюся! Перестаньте сюди телефонувати – сигнал перервав розмову. – цього ще бракувало. 80 тисяч якимсь бовдурам. Ще чого не було.

Вибираючи фільм на вечір, спокійна атмосфера в домі просто заполонила його душу. Обіймаючи дружину і сина, турботливим поглядом глядів на дочку, яка не вилазила з телефону. І для чого їй сім’я, коли вона завжди віддаляється від усіх. З такою дочкою ні на прогулянку, ні фільм подивитись. Підлітковий вік, що тут вдієш. Вони думають, що бунт проти батьків це круто. Добре що синочок є. Є кого приголубити і обійняти. Сподіваюсь він не буде таким же в свої 15.

Сімейну ідилію перервав раптовий дзвінок у двері. Хто ж це в таку пізню пору? Вона повернула ключем один раз. Двері відчинились і в дім увірвалися четверо чоловіків у чорних масках, в чорному одязі з автоматами. Все що вона встигла, це заступити собою дітей, а далі вони почали розстрілювати дім. Найдужче було чути крики переляканих дітей.

 Кулями пошкодили одне вікно одразу, скляний столик, який стояв поруч з диваном одразу розлетівся на маленькі шматочки, і ще деякі меблі в домі. Один з бандитів направив автомат в сторону дружини і почав натискати на гачок, але ззаду на нього накинувся чоловік, який різким рухом направив дуло ліворуч і тоді вистріл. Куля пройшла за кілька сантиметрів від її голови.