Розділ 12. На початку

Зандір. Академія Тріад (шість зандірських років тому)

- Талія, Челер, і Міліада назначаються кураторами світів Леранда, — оголошував списки призначень сивобородий плетільник, він же – ректор Академії Тріад.

- Я так нервую, — промовляла Хільда, смикаючи за рукав Торію і Візарія – членів своєї тріади. – Торі, ти щось бачиш?

- Ні, ректор заблокував здібності всіх плетільників до оголошення списків. Та я певна, що все буде добре. – Намагалася втішити золотоволоса.

Ще близько десяти хвилин професор оголошував свій «вирок», доки дійшов до нас.

- Торія, Візарій та Хільда, за вами закріплено світи Тревоса. На цьому все, розходимось. Більш детальні вказівки ви отримаєте від своїх деканів при отриманні розпоряджень.

            Всесвіт. Він такий безмежний і неосяжний, що розумом його неможливо осягнути. Проте жителі Зандіру давно відкрили способи виявлення нових світів і поділили за категоріями, називаючи іменами їх відкривачів.

            Світи Леранда — це скупчення планет, які населяють виключно морські істоти. Знайти суходіл в них майже неможливо, в той час як у світах Тревоса живуть маги здібні літати: крилани, феї, дракони. Колись ще зустрічались фенікси, проте зараз їх майже неможливо знайти. Всі ці створіння мають здібність перетворюватися на звичайних людей але, крім того, їм підвладна й інша магія: чотири стихії, темрява, світло та ясновидіння.

            В кожному скупченні є особливе місце – планета прихована від жителів інших планет. Межреальність — це такий собі оглядовий пункт, невеличкий світ який знаходиться під владою керуючої тріади й поділений відповідно їх потребам. Населяють його темні та світлі сутності породжені магією Темряви й Світла.

Сама планета має форму ока: майже вся вона наповнена водами, а з одного її боку розміщене кільце суші всередині якого знаходиться невелике озеро з островом в самому центрі. Острів – це Брама. Місце, куди приходить душа після смерті й залежно від свого вибору потрапляє або до Небесних Чортог – так називається територія Життя де в нього є свій палац відкритого типу на схилі найвищих гір Межреальності. Або до Чистилища Душ – територія Смерті на рівнинах. Там стоїть її величний замок в готичному стилі.

            В Межреальності є ще одне місце. Воно відведене плетільниці, а знаходиться на межі лісу та пустелі біля самого озера навколо Брами. В лісі стоїть будинок, де переплітаються долі, мов коріння дерев. А в пустелі знаходяться піски часу, що перетікають у води забуття – те саме озеро навколо Брами. Проте сам острів магічно прихований, тому стоячи на березі вод забуття здається що споглядаєш безкрайній океан. Це магія планети, яка устаткувалася задовго до утворення світів навколо. Ніхто не знає за яких умов вона виникла, але нікого це і не турбує, бо було це надто давно.

Мало хто знав та на іншій стороні планети був ще один острів – двійник Брами, але тут не було нічого окрім невеликого двоповерхового будинку з трьома кімнатами, кухнею, ванною та вітальнею. Про це місце знали лише Смерть, Життя і Доля. Власне він належав саме їм трьом. Місце, де їх ніхто не міг знайти або потурбувати.

Саме тут все почалось.

- Ви ж знаєте, що це проти правил? – Запитала Торія зупинившись на порозі з валізою.

- Ти про що? – поцікавився Візарій.

- Про вас двох. Ми вже рік тут, не думайте що я нічого не бачу. Ваші долі вже так переплелись, що шляху назад більше немає. Власне тому я і переїжджаю в Фейтхол. В цьому будинку місце лише для трьох.

- Торі, я…

- Ти вагітна. Тому я ще раз запитую чи знаєте ви, що це проти правил? – серйозно перепитала Доля.

- Так, - відповів Життя. – Але ховатися від почуттів не будемо.

- Не зарікайся, Візарій, ти не знаєш яка доля чекає на цю дитину, а я знаю. Вам же відомо, що полотно майбутнього можна коригувати лише поки не сталася ключова подія. Ваша дитина якраз і є цією подією. Її народження рано чи пізно призведе до жахливих подій.

- Ти не можеш бути цілком впевнена в цьому! – Не стримуючи сліз вигукнула Смерть. – Йди геть, раз зібралася!

- Я піду. Та ви самі прийдете до мене коли усвідомите що накоїли, але буде вже пізно. – Спокійно промовила Доля, поправляючи комір строгої синьої сукні і глухо стукаючи каблучками пройшла до дверей.

 Шістнадцять років потому

- Мамо, мені набридло сидіти у цьому будинку! Візьми мене до свого замку, або тато хай візьме!  - злісно вигукнула дівчина з чорно-білими пасмами волосся і такими ж очима.

- Ми з тобою вже говорили на цю тему. До повноліття тобі не можна покидати це місце. Твоє народження – серйозне порушення правил за яке слідує найсуворіше покарання. Ми не можемо так ризикувати твоїм життям і своєю волею. – Вже вкотре повторювала Хільда.

- Але ми не на Зандірі! Кому буде погано від того, що я відвідаю Даркхол, або Лайтхол? - Її кулачок сердито врізався в кухонний стіл. Від цього удару по столу пішли тріщини й через мить він почав гнити, а посуд жалібно задзвенів і розірвався хмарою пилу разом з усім вмістом.

            Смерть перелякано глянула на Життя.

Чорно-білі пасма короткого волосся дівчини заіскрили, а чорне і біле око раптом почали швидко змінювати свій колір на протилежний і навпаки. Будинок задвигтів як від землетрусу.