Розділ 11. З що боролись, на те й напоролись!

- Де пропадала? – запитав крилан відпиваючи з чашки. Матінка перемістила мене до друзів, які встигли за моєї відсутності повернутися в особняк Хайленів  і тепер насолоджувалися чаюванням.

Приміщення виявилося незнайомим, але не потрібно бути генієм щоб розпізнати в ньому їдальню.  Рейнар стояв з чашкою біля вікна і спостерігав за містом, але при моїй появі одразу протягнув напій і мені.

- Як там Смерть поживає?

- Привіт переказувала. А ще сказала, що Кай тепер у мене в рабстві. – Нервово усміхнулася все ще переварюючи отриману інформацію. Крилан похлинувся чаєм.

- Та за що?! – Вскочив з місця.

- Вона пожартувала, заспокойся. – Янгол махнув в бік герцога рукою, при цьому не зводячи з мене погляду.

- Хух, а я думав що у Женців немає почуття гумору. Е-е, Моро, що з тобою? Вона сміється? – здивовано косився на мене некромант.

- Тут така справа…я тепер не тільки Жнець, а ще й цитую: «володарка темних матерій та покровителька некромантів». Так що жарт про рабство був не безпідставним. Відтепер, Кай, я і твоя покровителька.  Смерть вирішила, що для неї забагато тих обов’язків які вона має і вирішила передати частину з них мені. – Просвітила хлопців з вдячністю беручи до рук чашку з чаєм.

- Але чому вона обрала саме тебе? Ти ж і так її Перший Жнець, - дивувався герцог.

- Тому що я крім всього іншого – її рідна донька і володію частиною її сил. А ще вона влаштувала мені тест-перевірку, яку я нічого не підозрюючи пройшла бездоганно. Так що тепер в кожному храмі ви можете побачити мій лик серед покровителів. Доля вже його возвела. – Сумно поглянула у вікно.

- Гадаю, ми можемо використати твоє підвищення в своїх цілях. – Задумливо проговорив Рейнар. Ми з Кайлінором переглянулися з німим питанням в очах. -  Ну подумайте самі. Фрос для втілення свого задуму використовує некроманта та його  схрони. Тепер же, коли ти являєшся володаркою і покровителькою – можеш впливати на всіх некромантів в кожному із світів на які простягається влада нашої Первородної тріади.

- Думаєш, я зможу змусити магів не підкорятися Фросу?

- Думаю, що за бажанням ти зможеш ще й відслідкувати де саме і на кого здійснюється ментальний вплив. – Додав блондин, прижмуривши на сонці свої блакитні очі.

- Гаразд. Але це не відмінює того, що нам все одно доведеться зустрітися з іншими жертвами. – Герцог кивнув в бік двох білих стрічок на моєму зап’ястку.

Вирішивши більше не гаяти часу ми швидко привели себе до ладу та перевдягнулися в чистий одяг. Зустрівшись на вулиці я зірвала з руки стрічку. Цього разу Тірлей не з’явилася особисто, проте відкрила перед нами вир порталу, що вивів нас до квіткового магазину на головній площі.

Над дверима переливчасто задзвенів дзвоник, а із-за прилавку визирнула привітна жіночка років сорока на вигляд. Її яскраві руді кучері прикрашав барвистий вінок, що гармонійно поєднувався з синьою сукнею.

- Доброго дня! Чим можу допомогти? Квіти на подарунок, прикраси чи…- тут вона прискіпливо огледіла наше чорне вбрання, - похорон?

- Ні, дякую, пані. Ми до вас з іншого приводу. Ви ж Карида Лофт? – Завів розмову Рейнар. Жінка насторожилася і посмішка зійшла з її обличчя.

- Я. А ви…?

- Герцог Кайлінор Хайлен, а це мої друзі: Рейн і Мора. – Втрутився шатен, намагаючись приховати наше справжнє походження. - Ми за наказом короля розслідуємо справу раптово зниклих. Поділитесь історією зникнення своєї доньки?

Пані кивнула і в повній тиші обійшла нас, щоб зачинити магазин і перевернути табличку на дверях.

- Ви не проти, якщо я присяду?

- Як вам зручно.

- Сандра зникла чотири дні тому. Я за ці дні куди тільки не зверталася, та все марно. А через те, що скоро платити за оренду магазину – я не можу його зараз зачинити назовсім, тому доводиться торгувати. А вам хоч щось відомо? – З надією запитала жінка і як реакція на мовчання з нашого боку її плечі осунулися.

- Сандра складала іспити в Академії й сказала, що затримається на декілька днів, бо не встигла там щось доробити. Вона відправляла мені магічних вісників кожного дня, але в той день мені не відповіла і на наступний теж тиша. Я всі пороги стоптала в деканаті цілителів, але ті тільки руками розводять. В них студентка зникла прямо в закладі, а вони нуль реакції. Кажуть. Що сама десь яшкається…

- Стривайте, ви сказали що вона навчається на цілителя? – Перебила заплакану жінку.

- Так.

- А ви не знаєте чи вона часом не знайома з Омавою Рард і Юджином Кавардом?

- Це її одногрупники і найкращі друзі. Вони часто прогулюючись заходили до мене привітатись. То я їх добре знаю. Омава така гарна дівчинка, дуже ввічлива. А Юджин… бідна дитина. Залишився сиротою ще у вісім років, опікунство над ним взяв рідний дядько, та краще б не брав! Той старий скнара не вилізає з боргів, а Юджин тягне його на собі з тринадцяти років. Квірен ніколи не звертав уваги на племінника, а те що хлопчина  повертав за нього всі борги сприймав як даність. Ночами не спала дитина, працював, а вдень навчався. Ох, будь я молодшою і при чоловікові, то забрала б парубка до себе жити. Золота дитина…