Розділ 10. Таємниці Перворідних

Зандір. Світ Перворідних.

Первородні мають безліч таємниць. Наприклад, ви знали що вони мають свій світ? Так-так! Цілий світ, у якому вони народжуються, ростуть, навчаються, одружуються, народжують дітей. Словом живуть та насолоджуються життям. Все, як і в інших світах. Але навіть цей світ має свої особливості.

У нього не міг потрапити ніхто, крім народженого в ньому. Це перше правило. Другим і найсуворішим був поділ на касти. Існує каста темних, світлих і плетільників. Мати стосунки з членом іншої касти категорично заборонено законом. І цей закон поширюється на усіх Первородних, незалежно від того у якому зі світів вони перебувають.

Світлі створюють сім'ю лише зі світлими. Темні з темними, плетільники з ткачами. Чому так повелося – вже ніхто не згадає, на Зандірі час тече інакше. Один день тут дорівнює тисячі років в іншому світі. Але й умови життя тут зовсім інші. Усі представники каст із двадцяти років проходять навчання у спеціальному закладі, де їх розбивають на трійки. По одному світлому, темному і плетільнику в кожній. Термін навчання триває десять років. Зрештою вони повинні взяти під своє курування кілька інших світів, які постійно з'являються у всесвіті, що постійно розширюється. Мінімальний термін керування – двадцять зандірських років. Після закінчення терміну керування можна піти на спокій. Зайнятися сім'єю або що більше до вподоби. Тривалість життя у Первородних у середньому півтора століття (за умови проживання на Зандірі), а в інших світах це можуть бути мільйони та мільярди. Час - найдивовижніше явище у всесвіті.

Загалом нюансів тут дуже багато, все й не згадати. Наприклад, якщо Первородний під час кураторства повертався з якоїсь причини на Зандір, то час у світах протікав в одній площині. Тобто день тут дорівнював дню там. Але є ще дещо.

Над кастами стояла трійка старійшин. Вони були «богами богів», але лідером, безсумнівно, була плетільниця. Саме плетільники виплітали долі, коригували життєві нитки, стежили за полотном всесвіту.

***

Невеликий будиночок серед лісової глуші здавався нічим не примітним, якщо не придивлятися. Але річ у тому, що й охочих сюди потрапити нема від слова зовсім. Навколо старої трухлявої халупи було жваво. Птахи співали набагато голосніше і красивіше, ніж в іншій частині лісу; снували тварини, і все виглядало досить мило. Але суть у тому, що все це було брехнею.

Ні, все, що стосувалося природи - чиста правда. Але сам будинок жодним чином не згукував  розгадувати його таємницю. Навіть навпаки, відштовхував. Але що вдієш, плетільники люблять усамітнення і вкрай незадоволені коли їх турбують. А от коли турбують вони – і того гірше.

- Як гадаєш, навіщо нас викликала Стелія? – поцікавився Життя, повільною ходою крокуючи до злощасного будинку старійшини. Смерть тільки спохмурніла.

– Торія сказала, що не знає. Але ж сам розумієш, приховувати вічно той факт, що ми двічі порушили закон – не вийшло б у жодному разі. Я тільки сподівалася, що це не випливе до завершення нашого кураторства світами.

- Звідки б Стелії про це знати? Торія не могла нас здати!

- Не могла. Але це ж плетільниця... - Смерть багатозначно спрямувала свій погляд на хатину. Життя хмикнув, і перший ступив на поріг.

***

- Довго ви ще топтатиметеся біля дверей? – долинув невдоволений голос із глибини хатини. - Як справи наворотити - так ви спритно справляєтеся, а відповідати за них хто буде?

Смерть і Життя не змусили довго чекати. Вже з останніми словами плетільниці вони стояли перед нею слухняно схиливши голови.

Вид в хатині разюче відрізнявся від її виду ззовні. Затишна атмосфера, безліч книг та квітів у горщиках, меблі з темного дерева. У середині вітальні стояв диван і два крісла оббиті червоним оксамитом, а також кавовий столик.

Біля каміна на підставці було натягнуте полотно, до якого із кошика з клубками тяглися сяючі нитки, сплітаючись у єдину картину. Завданням плетільниці було спостерігати, як сплітаються долі і коригувати недоліки, які ведуть до поганого результату.

Трійка старійшин були кураторами самого Зандіру.

- Хільда, скажи навіщо по-твоєму, існують закони? - Не оглядаючись у бік тих, хто прийшов, спитала жінка.

На вигляд їй було не більше сорока, хоча насправді вже давно перевалило за шість тисячоліть. Це була ще одна особливість Зандіра. Старійшини жили понад десять тисяч років, опікуючи цей світ. От і плетільниця виглядала зовсім молодо. Довге руде волосся зібране в недбалий пучок, закріплений парочкою спиць, плавними рисами обличчя, виразним поглядом з-під пишних вій і зелена оксамитова сукня, яка довершувала образ лісової німфи. Якою вона звичайно ж не була.

Смерть виразно поглянула на Життя, мовчки підтверджуючи свої припущення. Плетільниця про все знає, тому більше немає сенсу відмовчуватися.

- Для того, щоб зберігати порядок у всесвіті.

Рудоволоса кивнула, і так само, не обертаючись, звернулася до другого гостя.

- Візарію, а що по-твоєму станеться, якщо їх порушити?

- Нитки всесвіту рано чи пізно заплутаються і цілісна картина світу може порушитися, якщо не обірватися зовсім, – глухо відповів Життя.

Старійшина кивнула головою і надовго замовкла, поправляючи нитки на картині, яку лише вона бачила. Минуло щонайменше чверть години, коли вона знову заговорила. Гості так само стояли біля входу і не сміли порушити тишу.