Глава 8. Путівник по жертвах

  Після ще однієї години блукань кабінетом менталіста і прилеглими до нього кімнатами, нами було виявлено багато цікавих дрібниць на які з жахом косився крилан. Ще б він не вжахався! Йому їх тепер тягати з собою, а враховуючи що саме вони являють собою…. Загалом вибухонебезпечна суміш. Але найуспішнішою нашою знахідкою стала одна цікава книженція розміром із добротний магічний довідник. А у цій книженції перелік усіх піддослідних цього душогуба.

Це вже було зачіпкою, бо останні сторінки були списані зовсім іншим почерком. І це могло означати лише те, що менталіст десь поряд і продовжує ставити свої експерименти. Заковика в тому, що ми не знаємо де і за яких обставин це відбувається. А також, як він заманює своїх жертв, адже із ув'язненими він справ більше не має.

Запитань більше, ніж відповідей але ми зійшлися на тому, що потрібно дізнатися більше про його останніх жертв, поспілкуватися з їхніми рідними. Тоді може вийдемо на самого Майклауна.

- Потрібно зв'язатися з Ніком. Думаю, він допоможе встановити адреси із записів.

- Тоді можемо вирушати до Нассела, тут нам поки що більше нічого робити. – Зробила висновки із ситуації. Чоловіки були зі мною згодні.

Втрачати вже нічого, тому схопивши Кая за руку наказала Сафір перенести нас до міської в'язниці. Рейнар же дістанеться своїм ходом, хоча каюся, на мить мені стало цікаво як його з Ізором прийме моя Темрява, спробуй я перемістити так Янгола.

Будівля міської в'язниці анітрохи не змінилася з нашого останнього візиту. Кам'яні стіни також милували погляд своєю сірою похмурістю. Власне ранок в Елінсії теж був не особливо сонячним, але вітряним.

- Парлас, рада знову тебе бачити в доброму здоров'ї. - Усміхнулася знайомому караульному. Той чомусь збліднів, а я ж до нього з гарним настроєм!

- К-Кринта? Чим можу допомогти?

- Проведи нас до начальника. - Коротко наказав Рей, а караульний відверто витріщив очі. Ну так, Янгола і Женця рідко можна побачити разом, окрім як біля брами Грані.

Нік теж був здивований нашій появі в його кабінеті але пам'ятаючи про минулу нашу зустріч, вирішив не ставити дурних питань і відразу запитав чому ми знов мозолимо йому очі. І що дивно, присутність у кабінеті Янгола його одночасно і нервувала, і заспокоювала. Кумедно.

- Нам потрібно зв'язатися із родичами жертв менталіста. Чи можеш це організувати?

- Цілком, тільки навряд чи у всіх затриманих були родичі та ...

- Ні, Ніку, нам потрібні родичі його нових жертв. Ось список, - перервала чоловіка і під його збентеженим поглядом простягла переписаний аркуш зі знайденого щоденника.

- Так він все ж таки знайшов спосіб повернутися… Я думав, що це неможливо. - Пробурмотів Нассел витираючи з чола бісеринки поту.

Кілька хвилин у приміщенні було тихо. Ми давали магу можливість прийти до тями, а я ж тим часом оглядала кабінет. Загалом нічого незвичайного. Добротний дубовий стіл, зручні стільці, велике вікно з важкими червоними порт’єрами та величезна шафа зі справами на полицях. Рей був готовий перервати мовчанку, але тут мій погляд зачепився за одну деталь.

- Нік, ви некромант?

- Так. Один із найсильніших на континенті, а чому ви цікавитеся? – витріщився на мене начальник, але я не удостоїла його відповіддю, продовжуючи ставити запитання.

- Звідки у вас цей схрон? – вказала пальцем на точну копію скелетика виявленого в кабінеті менталіста, який нині перебуває у сумці Кайлінора.

- О, це унікальна річ. Такі робить на замовлення один мій далекий родич особисто для мене. Ніде більше ви їх не побачите, це досить індивідуальна річ. – з гордістю відповів Нассел, пройшовшись кабінетом до статуетки і любовно її погладжуючи.

Ми з хлопцями багатозначно переглянулись. Я навіть трохи перейнялася, помітивши, як Кай нервово проковтнув побачивши другого скелетика. Мабуть, ще не схлинули враження від першої. Але тепер до мене закралися цікаві думки. Подивилася на Рейнара і той кивнув головою. Значить, він думає про те саме. Нассела використовують – це раз і він про це не здогадується – це два. Чому не здогадується? А тому, що я не відчуваю в його словах та емоціях брехні, але відчуваю стороннє втручання. Дивно, що за першої зустрічі не звернула на це уваги. Але мені можна пробачити, я не так часто спілкуюся з магами в їхніх світах. У мої обов'язки входять їхні душі, які ми зустрічаємо біля брами.

Насправді, вже те що я спокійно гуляю одним зі світів – досить рідкісне явище яке є швидше вимушеним винятком. А про тривалість перебування тут і говорити не варто. Але повернемося до наших баранів. Просити Нассела про допомогу досить безглуздо, враховуючи той факт, що з великою ймовірністю Майк досі контролює його розум, а значить, знатиме про кожен наш крок і почне замітати всі можливі сліди.

- А знаєш, ти наштовхнув мене на цікаву думку. Думаю, нам варто її перевірити. - Замислено зиркнула у бік некроманта, даючи йому натяк на те, що ми йдемо хибним слідом. – Не треба нікого шукати, гадаю, варто навідатися на могилу менталіста, можливо, там ми знайдемо зачіпку.

Хлопці мовчали, даючи мені можливість контролювати ситуацію і не втручалися. Вже виходячи з будівлі, дала знак Парласу, що ввечері хочу зустрітися але він має про це мовчати. Той виразно кивнув.