Глава 6. Порочні спогади

Кілька століть тому…

            Я покидала свою кімнату в глибокій задумі. Те що мені відкрилося було сакральною таємницею. Було ясно що про те, що я справжня, біологічна дочка Смерті не має стати надбанням громадськості. Підозрюю, що і я не мала нічого дізнатися. Це її таємниця і має залишатися такою.

Але те, що Брама залишилася без загону Смерті було проблемою, яку треба було вирішити негайно.

             Переміщуючись на піст я думала лише про те, що зуміла підкорити сутності матері, наче вони були мої власні. Наче я їхня господиня, що до речі на тлі подій які розвиваються, могло бути якщо не основним то побічним фактором.

            Брама була своєрідним островом в Міжреальності що з'єднує Чистилище Душ і Небесні Чортоги. По периметру острова було збудовано потрійні портали, утворюючи собою трикутник. З першого порталу з'являлася душа померлого, через другий, якщо вона каялася у своїх гріхах - потрапляла в Небесні Чортоги, якщо ж покаяння Жнець так і не почув, то відправляв до третього порталу, прямо в Чистилище Душ. Біля кожного такого порталу стоять Жнець та Янгол, які власне і є провідниками.

  Зараз моя проблема полягала в тому, що я усунула від чергування цілий загін Жнеців. А це не багато, не мало – п'ять осіб, яких я маю замінити.

Цікава особливість будови Брами у тому, що у самому центрі острова є опорна сітка. Якщо виражатися простою мовою, то це та ж трійка порталів, тільки з тією відмінністю, що вона має доступ до всіх порталів, що знаходяться на території Брами. І зараз я збиралася цим скористатися, переадресувавши налаштування п'яти порталів у цю точку.

- Не заблукала, мала? Опорна мережа давно вже не використовувалася оскільки підвладна лише Першому Жнецю та Першому Янголу. Ти ж як на першого так і на другого тягнеш слабо, - посміхнувся сивий доглядач острова.

- Я впевнена у своїх силах – цього досить для того щоб знаходитися тут. А ось у тому, чи знайдеться хтось рівний мені по силі, щоб витримати навантаження мережі – я сумніваюся. Тому, будьте ласкаві, покличте сюди загін Янголів від тих порталів, які я перелаштовую.

Доглядач посміхався, чекаючи мого краху в цій справі, але я зуміла його здивувати.

- Ну, і де вони? – роздратовано рикнула в його бік.

- Вони тобі не знадобляться. Здається, я знаю, хто може скласти тобі компанію. - Загадково відповів старець і випарувався, залишивши мене здивовану наодинці.

За мить на його місці з'явився блондин з карими очима в біло-синьому костюмі.

- А ось і порушниця укорінених правил. - По-доброму проспівав чоловік і посміхнувшись запустив руку у волосся, тим самим розпатлавши їх. - Що таке могло статися, що тобі довелося віддуватися за цілий загін?

- Загін завинив, - знизала плечима у відповідь. - Влаштували тоталізатор душ і я їх усунула.

Чоловік різко перестав посміхатися.

- Значить, мені варто тобі подякувати.

- За що? - Я подивилася на Янгола з подивом.

- Якби ти не відсторонила Жнеців, я не став би мимовільним свідком однієї цікавої розмови серед Янголів, які бачили цю картину. Вони ремствували на те, що ставки зірвалися і в цій партії вони відхопили більше душ. - Розповів мені блондин, підходячи ближче. - Зараз цей загін унікумів на "килимі" у Життя, а я як і ти віддуваюся за їхню дурість.

- Моргана, - представилася своєму мимовільному соратнику і простягла руку.

- Рейнар, - усміхнувся чоловік і ніжно провівши великим пальцем по моїй руці, торкнувся її невагомим поцілунком.

Мене пробило тисячами дрібний голочок по всьому тілу, даруючи незрозумілі відчуття. Щось нове, дивне і... незвідане мною. Це було початком кінця.

Я висмикнула свою руку відчувши, що перша душа вже на підході.

- На який термін Смерть усунула загін? - Поцікавився Рейнар, а я вдивилася в портал, що відкривається. Друже, ти будеш вражений!

- Я їх усунула на місяць, – відповіла, не вдаючись у подробиці.

Реакція Янгола не підвела – здивування зайняло свої позиції на його прекрасному лиці.

- І що? Смерть навіть не заперечила на твоє свавілля? - Покосився на душу старого бродяжки, що виливав покаяння у всіх життєвих гріхах і благав про краще життя після смерті. Простягнувши руку, Янгол провів його до свого порталу.

- Ну чому ж? Заперечила! З'явилася у мене в кімнаті пихкаючи від люті і висловила все що думає з приводу того, що Брама залишилася на місяць без цілого загону, а ваші таким розкладом не дуже задоволені. Адже всіх у НЧ не відправити.

  Я пересмикнула плечима, намагаючись скинути з себе емоції, що залишилися після тієї розмови. Все ж таки вони були мені не властиві. Женці від природи без емоційні виконавці волі Її Темності. І те що Смерть сказала в моїй кімнаті менше години тому дряпало мене зсередини. Отже вона бачила, що я не така як інші. Що в мене є проблиски почуттів, які я намагаюся тримати у вуздечку. Але проблема в тому, що останнім часом вони ставали все яскравішими, а тому я побоювалася, що терпіння матінки не вічне і рано чи пізно вона усуне мене через надмірну чутливість.

- А на рахунок Жнеців хіба не вирувала? – ще більше здивувався Янгол.