Розділ 2. Із мучителів – в учителі!

- І як ти собі це уявляєш? – розлютившись, підняла затьмарений пітьмою погляд на крилана. - Та ніколи Женці Смерті не викладали! Ми не для того створені! Чим ти взагалі думав коли висував мою кандидатуру? - розлютилася  і в пориві з руки зірвалися чорні іскри, спопеливши стілець на якому я до цього сиділа.

 - Я подумав, що ... - почав виправдовуватися хлопець, але я його перебила.

- Ах ти думати виявляється вмієш? Та ти хоч уявляєш як мене підставив? Добре Смерть, вона вирішила провчити мене  по повній програмі, але ти... ти ж вклав їй усі карти прямо в руки! - Розорялася я, але відчувши як сильно сколихнулася всередині темрява вирішила охолонути і вибігла з дому на свіже повітря.

- Я думав, що це гарна можливість краще опанувати темне мистецтво. Мені як некромантові це важливо. Особливо перед випуском із Академії. А хто може навчити магії смерті краще за самого Жнеця Смерті? - Тихо промовив хлопець.

Я обернулася і прискіпливо оглянула крилана. На вигляд він був не старше за мене, за мірками Ейрени ми були навіть ровесниками. Але те чого він хотів…

- Ти не розумієш про що просиш. І не маєш жодного уявлення про те, до чого мене схиляєш, – відвернувшись тихо відповіла.

- Але ж ти можеш пояснити! Тому я пішов на такий ризик хоча зізнатися сумнівався, що з цього щось вийде. І припускав, що ти будеш у нестямі коли дізнаєшся. Я допоможу тобі з твоїм завданням тільки прошу навчити мене під час справи темному мистецтву. - Вставши переді мною, глянув прямо в очі герцог. Я лише мовчки вивчала його обличчя повне благання. Певно саме це змусило мене прийняти рішення про яке я, безперечно, ще пошкодую.

- Темного мистецтва не існує. - Несподівано заговорила коли брюнет вже майже зневірився і відвів погляд убік. Мої слова змусили його стрепенутися.

- Тобто… як? - здивовано подивилися на мене. Я лише зітхнула і розгладила неіснуючі складки на чорній робочій сукні. Напевно варто її замінити на шкіряний комбінезон. Невідомо скільки часу займе завдання, тому варто бути в максимальній готовності. Я просто сумнівалася, що в разі чого зможу бігти, плутаючись у довгій спідниці.

- Збирайся, розповім по дорозі. – Відмовила, прямуючи до будинку. Поки Кай збирав похідну сумку, я допила заварений хлопцем чай і трансформувала свій одяг просто на собі.

- Круто! Ти будь-який одяг можеш так перетворити? - захоплено дивився на мене крилан, перекидаючи навантажену сумку через плече.

– Ні. Тільки той, що виготовлений ​​у Міжреальності. І я його не перетворила, а замінила на один з тих нарядів які є в моєму гардеробі. - Пояснила свої дії. - Ти готовий? - У відповідь отримала кивок. - Тоді висуваємось.

- Звідки почнемо? - Запитав Кай коли ми покинули територію його особняку.

- А це ти мені скажи, помічнику! Хтось клявся і божився, що всіма правдами і не правдами допомагатиме мені в моєму завданні. Так ось тобі завдання! З Небесних Чортог втік дух менталіста. Він ставив експерименти на людях які потім божеволіли і вмирали. Майклаун Фросс, знаєш такого? - Після моїх слів хлопець збліднів, але швидко взяв себе в руки.

- Той самий божевільний Майк, якого отруїла власна дочка? – хрипко перепитав крилан.

- Той самий. - Підтвердила здогадки попутника. І спостерігаючи як він змінюється в обличчі, не втрималася від шпильки. – Невже вже пошкодував, що напросився у помічники? Я думала тебе надихають пригоди та небезпека, а варто було почути ім'я якогось шизика, то одразу почав вмикати задню.

- Якогось шизика?! Та цей божевільний тримав у страху всю Елінсію! Усі крилани боялися дихати в недозволеному місці, бо знали куди з міської в'язниці поділася більшість порушників правопорядку. А ще менше їх поверталося на волю! У столиці був нульовий відсоток розбійництва і це факт, але якою ціною? – обурено втупився у мене поглядом співрозмовник, а потім різко затих.

- Висловився? Чи слів забракло і ти підбираєш потрібний запас? – З’язвила, спостерігаючи за роботою звивин крилана. Я дивилася в його застигле обличчя і майже чула, як прийшли в швидкий рух шестерні в його голові.

- Здається я знаю звідки слід почати пошуки твоєї пропажі, – приголомшив мене хлопець, різко заговоривши. Та годі? Несподівано але цікаво!

- І звідки? - Поцікавилася, не сподіваючись на слушну думку, проте крилан зумів мене здивувати.

– Міська в'язниця. Потрібно почати з неї. Якщо менталіст вирішив взятися знову за старе, то навряд чи він сунеться на колишнє місце свого проживання. Але ось жертви для своїх експериментів йому все ж таки потрібно буде десь брати. Якщо все ж таки зважиться взятися за старе, а я чомусь впевнений на всі сто, що він зважиться. Якщо це так, то у в'язниці мають знати про це. Тут два варіанти: або вони, як і раніше, самі постачають йому людей, або мали зафіксувати несподівані зникнення мирних чи не дуже мирних жителів. - Закінчив говорити свої висновки крилан, а я вислухавши, лише схвально хмикнула.

- Розумно. Можливо ти мені справді знадобишся. - Хитро посміхнулася хлопцеві, але той подарував мені у відповідь не менш хитру посмішку. - В дорогу!

До в'язниці було кілька кварталів, тому ми вирішили не брати екіпаж, а заощадити та пройтися пішки.

- Може ти все ж таки поясниш, що мала на увазі? - заговорив герцог, йдучи поряд зі мною карбуючи крок.

– Коли? - здивовано зиркнула на співрозмовника.

- Коли казала, що темного мистецтва не існує, – пояснив крилан.

- Ах, ти про це. – Зрозуміло кивнула, не зводячи погляду з дороги. - Знаєш, не все чому вас вчили в Академії можна вірити. Немає такого терміну, як «темні мистецтва». Принаймні на Ейрені так точно. Це поняття має місце бути в іншому світі, що є сусідом з цим. Там мешкають демони і ось у них так, є специфічна магія. Не сама темрява але її подібність. Ось її вони прозвали темним мистецтвом. На Ейрені такого поняття просто немає. - Почала своє пояснення.

- А що ж тоді у нас? - Зацікавлено запитав Кай, до цього слухаючи мене практично затамувавши подих.