Сон

      Я наснилась собі полярною блондинкою на високий зріст з довгим волоссям, вбрання було, як у воїна, що от-от вирушить до виконання певної «місії», далі я зайшла на борт певного технічного об’єкту, який заряджався від  велитенського кристалу, при чому у кожного воїна була своя печера і окремий такий апарат, який живився від цієї енергії. Я привітала свій корабель лагідно промовивши «Ну що, як ти моя небесна лебідочко?!». В українській мові, до речі, ми можемо прослідкувати й інші жіночі образи, які звучать так: лебідко біла, дівиця красна, голубка моя, ладушка, моя люба, берізонька біла, а чоловічі такі: дуб молодий, сокіл мій ясний, суджений мій, ладо мій, любий мій та ін.

      Далі я почала аналізувати, одночасно зіставляючи та обгрунтовуючи з реальністю те, що наснилося, бо ще в давні часи, навіть єгипетські фараони приділяли тлумаченням снів особливої уваги. Нагадаємо про Йосипа у книзі Буття: 41- 42 «Тлумачення сну фараонові»: «...І послав фараон, і покликав Йосипа, і його сквапно вивели з в’язниці. І оголився, і змінив одежу свою, і він прибув до фараона. І промовив фараон до Йосипа: Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його. А Йосип сказав до фараона, говорячи: Не я, Бог дасть у відповідь мир фараонові».

    Сам транспорт був пришвартованим у «священній» небесній воді в глибочезній розщелині. Так, «третього дня» Бог відділив окремо воду з-попід неба і назвав суходіл, що з'явився «землею», а ту воду «морем»,– у створенні світу по Біблії. Священна вода, або чиста першоматерія, як один із елементів світостворіння – Гарбходака (Garbhodaka). За індуїстською космологією Гарбходака – причинний космічний океан, води якого заповнюють половину всесвіту, а інша частина всесвіту заповнена незліченними планетами матеріального світу. В буддизмі говориться, що по вині асурів – антибожеств, титанів, гігантів, що заздрили Богу й були наділеними гордістю, гнівом, заздрістю, хвастощами, отже саме з їх вини одного разу земля втратила рівновагу та й впала в цей Причинний океан. 

        В індуїзмі космічний океан ще називається Молочним океаном, або Чіра Самудра, який володів нектаром безсмертя – амрітою, а також про цей нектар йдеться в давньогрецькій міфології, який називається амброзією – їжею богів, що дає їм молодість та безсмертя. У Біблії «жива вода» є епітетом вічного життя. Однією із перших згадок про «живу воду» є у Євангелії: в останній же великий день свята стояв Ісус Христос і проголосив кажучи: хто спрагий , йди до Мене та пий! Хто вірує в Мене, у того, як сказано у Писанні, з утроби потечуть ріки Живої води. Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в Нього (від Іонна 7-37; 39). В наші дні цією водою є агіасма – свята вода у чині водоосвящення, пов’язана з історією хрещення Ісуса Христа в водах річки Іордан. У Євангелії від Матфія 4:17 читаємо: « Початок світу – вода, а початок Євангелія – Йордан. Від води засяяло світло чуттєве. Бо Дух Божий носився у верхів’ї  води  і наказав з темряви води засяяти світлу. Від Йордану засяяло світло Святого Євангелія, бо як пише святий євангеліст , «з того часу», тобто з часу Хрещення, Ісус почав проповідувати й говорити: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!» освящення будинку водою з його очищенням згадується в апокрифах «Діяння апостола Петра» (ІІ ст.), про водоосвящення згадує Епіфаній Кіпрський у творі «Панаріон » (70-ті рр. ІV ст.).

         Про чудодійні властивості святої води писав Іоанн Златоуст у своїй проповіді на свято Водохреща Господнього, вимовлену в 387 році в Антіохії, він писав: «Опівночі на це свято всі, начерпавши води, приносять її додому і зберігають її цілий рік, так як сьогодні освячені усі води. Й відбувається явне знамення: якість цієї води не псується з часом; навпаки, начерпана сьогодні вода залишається незіпсованою і свіжою цілий рік, а той два чи три».

       З народних казок знаємо про «живу воду», що зцілювала та повертала до життя, воскрешала з мертвих. Наприклад в " Повісті минулих літ" про  Віщого Олега, в "Літописі Аскольда", де світлим силам протиставляється персонажі слов'янських народних казок Змій Горинище та Костій Бездушний (теж Змій) в етимології від з праслов'янської *kostь «гидота»,«скверна». У настановах пращурів до нащадків мовиться, щоб не пили тієї темної водиці від них (не слухали їхнього лихослів'я /сквернослів'я), застерігаючи тим самим від пливу темних сил на майбутнє. Зміст казок про живу воду відповідає уявленню про "джерело життя", яке діє на всіх земних жителів однаково, дозволяючи відкрити генетичний потенціал, рухаючись по Золотому Шляху Духовного та Душевного Удосконалення - Свазі (Небесний Ирій), ступеней віри, в якій ніхто, окрім самої людини, нездатен розігнати Темінь, у битвах Світла з Темрявою. Світлом завжди ж буде Інглія [Angland]* - великий потік Першоствореного Живого Світла, як світла Ярили-Сонця, від спалахів котрого зародився Всесвіт з безкінечною кількістю різноманітних Реальностей. "Такою є Безкінечна наша Вічність, у Новій Дійсності. У ній ще горять Безкінечні Скупчення Первозданного Живого Світла, слабкими відблисками якого є наші світила. Меч у зірці Інглії вістрям догори - "до бою", а донизу -" очікування", де сконцентрована енергія воїна та мужність, а також є основним символом старої віри протягом багатьої тисяч років, адже " вірянам слід пам'ятати про те, що вони присвятилися Богові, зобов'язалися виконувати заповіді, щоб полюбити Господа Бога усім сердцем, усією душею і усією міццю..." (від Луки 10.). Так, життєвоважливим пунктом для Союзу охорони Інглії стала міць фортеці Дюнкерк, звідки пролягав шлях на північ, прабатьківщину Роду. До речі, автор „Історії шведської держави” О. Далін (1805 – 1807 рр.) свідчив, що представники династії Інглінгів залишалися королями і князями і на своїй „малій” батьківщині (Україні – за В. Бебиком). А в „Історії Скандинавії, написаній Кембриджем, „Від доісторичної епохи до 1520 р.” (видана Х. Кнутом 2003 року в Кембриджському університеті) згадується королівський рід Скі(л)фінгів (Скіфів?), що входив до королівської династії Інглінгів. Ісландський історик С. Стурлусон (1179 – 1241 рр.) у „Сазі про Інглінгів” йдеться: „Країна в Азії на схід від Танаксвіля [Дону] називається Країною Асів, …а столиця країни звалась Асгард. Правителем там був той, хто звався Одіном".