Живи свідомо.
Голодомор.
В тумані днів, де тінь гірка блукає,
Застиглі хати в холоді стоять.
І тихо плачуть виснажені землі,
Не чути серця, вбитого маля.
Були там люди світлі й працьовиті,
Вони любили землю і життя.
Та чорний мор, як подих зла неситий,
Прийшов і вирвав мрії в небуття.
Зернина кожна, наче світ в долоні,
А влада гасить долі і свічки.
І матір, що у муках на підлозі,
Молила Бога, діток захисти.
Сини і дочки дивляться безсилі,
В очах питання: " Де ж ті хлібні дні"?
У відповідь лиш вітер по коморі,
Немов лиш чутний голос із труни.
І смерті тінь ходила біля хати,
З холодним подихом блукала по селу.
А батько виснажений, вже не міг піднятись,
Зробити кроку, лежачи в кутку .
Село мовчало, мов без вітру поле,
Слідів життя вже майже не було.
Лише ворона, каркала на горе,
Яке по всій окрузі рознесло.
Та пам'ять з нами, не дає забути,
Вона крізь роки стогне і кричить.
Немає краю всім отим стражданням,
Які прийшлось народу пережить.
І ми сьогодні голови схиливши,
Запалим свічку, мертвих вшанувать.
Усі кого голодомор той знищив,
Щоб світ міг пам'ятати й не мовчать.
Відредаговано: 22.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
