Живи свідомо.

Моє село

 

‎Біля кордону,між лісів зелених,
‎Стоїть моє село,мій рідний дім.
‎Завжди привітне, люди тут веселі,
‎Хоч і маленьке, але повне сил.

‎Тут зовсім час по іншому проходить,
‎Усі працюють, та без метушні.
‎Городи садять, дивляться худобу,
‎І сил черпають з рідної землі.

‎А як чудово взяти з ранку вудку,
‎Піти на озеро,ще поки тиша скрізь.
‎Лиш десь пташки в гілках ведуть розмови,
‎А ти сидиш на поплавок глядиш.

‎Село прокинулось і заспівали півні,
‎Корова мукає її доїти час.
‎І люди у дворі неначе бджоли,
‎По господарству хочуть дати лад.

‎Сільське життя, це вам не те що  місто,
‎Відсутній супермаркет й нічний бар.
‎Зато є магазин як центр Європи,
‎І лавка біля нього,це майдан.

‎Вирішуються там усі питання,
‎Тут кожен ніби в Раді депутат.
‎Бувають крики добре що без бійок.
‎Бо треба свою думку відстоять.

‎Дороги, стежки всі такі знайомі,
‎З дитинства босий бігав я по ним.
‎Моє коріння буде тут до скону,
‎На крилах я лечу в свій рідний дім.

‎І хоч уже розвалені колгоспи,
‎Нема роботи , зменшились двори.
‎Я вірю що село моє розквітне,
‎Не зникне з мапи, буде вічно жить.

‎Що у пусті двори життя вернеться,
‎По вулицях гучний дитячий сміх.
‎А на свята на лавках біля двору,
‎Почуються українські пісні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше