Живи свідомо.

Людина як машина.

Потертий шкіряний костюм,
І фари світять не яскраво.
Та в грудях стукає двигун
Іскра в душі все запускає.

Пробіг великий вже пройшов,
Тріщить вся рама і шарніри.
І ходова за всі часи,
Розбита на життя стежинах.

Фільтри забиті за роки,
Від цигарок , смолистих газів.
Все ж кашляє та йде вперед,
Машина має працювати.

Систему паливну також,
З роками нищать хімікати.
По шлангах ллється етанол,
Жене по крові тільки яди.

І кожен день із року в рік,
Виходить на маршрут машина.
Такий уже життєвий цикл,
Система так тебе створила.

І раз на рік на капремонт,
Відпустять трохи відпочити.
Та на техогляд заженуть,
Щоб знати чи ще маєш сили.

Отак проходить все життя,
Здоров'я й час віддав за статки.
А далі списаний як брухт.
Тупик немає більше траси.

Подобається

#650 в Різне
#111 в Поезія

Відредаговано: 29.11.2025