Живи свідомо.

Що буде далі.

Три роки горя, сліз і крові,
Коли кінець ніхто не знає.
Країна рветься із неволі,
Народ надії не втрачає.

Змішались всі думки до купи,
Де правда,де брехня не ясно,
Все в що ми вірили спочатку,
Тепер уже не актуальне.

Немов у грі на виживання,
Одні тікають інші ловлять
І брат озлобився на брата,
Бо той у барі, той в окопі.

У військомати заганяють,
На ВЛК везуть в машині.
Але ж везуть не можновладців,
А тиж хто чесно гнули спини.

Одвічні лайки йдуть за мову,
Яка народ і розділила.
Ми всі із різних регіонів,
Але країна ми єдина.

Коли прийшли війська ворожі,
Тоді вся нація повстала.
За землі рідні і свободу,
Біда у мить всіх об'єднала.

А зараз чути "ухилянти",
У СЗЧ пішов хлопчина,
Одразу їм клеймо злочинець,
А хто спитав , у чім причина?

Ну а причина не в військових,
І не в цивільному народі.
Вони всі люблять рідну неньку,
Своєю щирою любов'ю.

Причина десь в пітьмі сховалась,
І не показує обличчя,
Та намір злий на думці має,
Позбавить волі Українців.

Подобається

#661 в Різне
#114 в Поезія

Відредаговано: 29.11.2025