2. Ось і нове життя.

Я пройшлась вздовж однієї сторони дому. А за нею було велечезне приміщення. Гараж. Я не могла туди зайти. Бо потрібно було ввести пароль. А я його не знаю. Оббігла весь участок і направилася до входу в будинок. Батько ще стояв біля входу , і чекав мене.

– Ну як? Подобається? - запитав він прийнявши позу " руки в боки".

– Да так, я думала замок буде.. але не судьба , добре чього стобичіш ходім в дом.

Говорю я йому махая рукой в дом. Мені відчиняє двері мужик в чорному костюмі і прихиляє голову. Оце обслужування. 

Ми пройшли глибше в дом і я побачила жінку з двома дівчинками. Тобто одній було років двадцять, а другій максимум шість. І ці люди живуть з ними та?

– О, любий, це наш гість? Твоя дочка! Приємно познайомитися я Мія, аце моя старша дочка - Оренда, а ось молодша - Софі. А тебе як звати? - люб'язно запитала жінка протягуючи мені руку. Видимо не всі люди в його сім'ї ненормальні. 

– Приємно теж познайомитися я Міка. Можно Енджи. Це моє справжнє ім'я. - потискаю їй руку. Так Енджи, моє справжнє ім'я, а Мікою називають друзі. 

– Так, чого ми тут встали як чюжі , бігом за стіл. Ще вспієте познайомитися. - говорить тато ,підтовкуючи нас до великого столу з різними стравами.

– Боряяяя, - протягує жінка посміхаючись. Той теж нятягує посмішку і ми всі йдемо до столу.

Говорили ми про все години дві, надворі вже стемніло. Дівчата дуже добрі. І вони мені сподобалися. А я навіть дізналася новину для себе, я буду навчатися в університеті де вчиться Оренда. Мені говорили , що я можу поступити туди на хіміка-технолога. Круто, напевно. Я взагалі не хочу вчитися з родичами. Може мені переїхати? На свою квартиру , або в інший університет!? Точно.

– Батьку, можна зайти? В мене є питання? Ой чого це я церемоніюсь. Так , Борисе, я хочу переїхати на свою квартиру. Можна жити вільно і окремо? Від ва? І я хочу в інший університет.- зайшла в кабінет і почала налітати на нього.

– Доню , ми договорювалися , що ти живеш зі мною. І станеш моєю донькою. А зараз ти говориш , що хочеш жити окремо, та другий університе. Я можу тобі купити дім, біля нашого. А університет ні. Ти будеш навчатися в тому, якому Оренда. - він спокійним голосом мені все розповів. Ну хоть так, я згодна.

– Угу, Допобачення я спати. - сказала я , і собралася вийти як мій родич сказав мені в спину.

– Енджи, післязавтра тобі в університет , перший день навчання. Тому з'їзди в магазин за одягом. Ось тримай карту. Безлімітну. Нівчому собі не відмовляй.

Ох , зря любий ти це сказав. Я собі не відмовлю , обіцяю... Проговорила я єхидним голосом у голові. В мене такі плани склалися, що мені всеодно , що післязавтра перший навчальний день. Я покажу всім в університеті , як треба веселитися. Я устрою вам всім солодке життя.

Я швиденько пішла до кімнати, поплавала в особистому міні басейні. Помила голову і відправилася спати. Я довго не могла заснути, відчувала себе не як вдома , ну тобто в дитячому будинку, а краще. Ось це мені не давало заснути. Я була щаслива, мені все подобалося. Батько і Мія з любов'ю до мене відносяться. І це приємно. Ще з годинку полижала , подумала і відключилася.

† Наступного ранку†

Я проснулася в поганому настрої. І дуже не звичним способом. На мене хтось запришнув і почав лизати леце. Я відкрила очі, і впала в ступор. На мені була велечезна вівчарка. Я погладила її, а вона залізла ж мене і сіла на дупцю. Миленьке створінячко. Не пам'ятаю щоб я так добре відносилася до тварин. Дивно, сама себе не впізна. Добренько , час вже збиратися " не відмовляти собі ні в чому".

Я одягла білі джинси з порізами вздовж. І футболку з написом " Близько не підходь, відкусити дещо можу". Ой, трішки попозорю батька, а мені то що. Ха-ха, я розважатися їду. На ноги кеди, на голові кепка, волосся розпущене , а на губи я одягла маску. Не питайте навіщо. Не зможу пояснити...

По дорогі на перший поверх я зустріла малу - Мові, не впевнена. Вона сказала мені з добрим ранком, я лиш махнула головою в знак і тобі тогоже. І поспішила по сходах вниз, за столом на кухні вже сиділа Мія і батько. Оренди не було. Вони привітно посміхнулися нам, та батько поспішив встати з-під столу.

Мені якась дівчина зробила чай , та подала блини. Смачно поснідавши я хотіла сказати що уходжу вже , але мене перебили.

– Енджи, я хотів зробити тобі подарунок на перший навчальний день тому ходім...

Батько нахабно схопив мене за руку і повів в сторону того велетенського гаража. Він ввів пароль і ми зайшли в середину. Там було купа різних дорогих машин: Феррарі, Ламба, Мерседеси, Джипи, Ягуари. Але мій погляд прикувався до однієї тачки. Ааа, це машина моєї мрії, я так хотіла її собі в дитинстві. Хм, так в дитинстві. І ми зупинилися біля цього красеня 

SSC Ultimate Aero (414 км/год) 

– Доню , я знаю що ти займаєшся гонками тому ця краля твоя. Потрібно ж свою машину мати. Доросла ж, права ось. Я договорився. Тому ключі на... Можна без благодарності.

– Дякую , тато. Мені реально подобається ця тачка. Не хочу прикривати цей чудовий момент, і ще раз дякую за тачку , але мені потрібно їхати. - вихватила ключі з сигналкою розблокувала. Підійшла до машини, надала на кнопку двері відчинилися. Ода, детка...

От що я за людина?! Вона ж стільки бабла коштує. Але ж я не просила. От і розібралися, я ще раз надала на кнопку тільки тепер щоб завести машинку, я навіть не почула як вона завелась. Ось це я розумію, крошка...

Я виїхала з гаража , посігнавив їм на останок. Мені відкрили виїзд і я виїхала. Почалася по голій тразі зі швидкістю 200км/год. Не много, бо до міста недалеко. Парраз я обганяла машини, мені сігналили, пару раз виглядували з вікон і кричали: " Куриця, куди прешся , що на машину насобирала а на мозги з правами , ні?!" Там трішки дієслово не те. Не насобирала , а насос... Далі самі зрозумієте. Я домчалася до бутіках. І ось вам мій список , сьогоднішніх товарів:

1. Обув.
2. Одяг.
3. Одяг для інституту.
4. Одяг для дому.
5. Одяг на вечірки.
6. Одяг для сну.
7. Одяг на кожен день.
8. Сумку.
9. Білизна.
10. Скейт.
11. Роліки. Незнаю навіщо, хай будуть....  І дещо на десерт , але це ви потім дізнаєтеся.