Друг

Якось напівсонним ранком

чийсь цікавий Рудий Ніс
до Їжачка, що ще дрімав,

потихеньку,

неквапливо

обережненько підліз.

У Їжачка в ранковій тиші

ледь розплющилися очка. 
Малюк потягувався сонно

у зручненькому куточку. 
Та, помітивши Рудого,

хотів вже в голочки сховатись... 
Їжачок не встиг злякатись,

як цікавий Рудий Ніс
відстрибнув.

Кудись подбіг.

І малому Їжачку свою іграшку приніс.

Не міг знати Рудий Ніс:
Їжачок, що в лісі виріс, 
ніколи іграшок не мав.
І, зараз, за Рудим грайливим

здивовано спостерігав. 
Намагався зрозуміти

і знайти, хоч якийсь сенс
у руханці,

що  влаштував той невгамовний рудий пес.

А пояснення - просте.

Добрий і смішний Рудий
новому мешканцю оселі щиро,

від душі зрадів.
По-собачому вітав, запрошував його пограти. 
Втішався,

що була нагода із ним потоваришувати.

Так веселі дні й минали.

Їжачок, після обіду,

тільки вмоститься поспати... 
... невгамовний пес вбігаєає,

не припиняючи

стрибати, хекати або скавчати. 
З усією щирістю хоче показати,

що не збирається давати другу сумувати

Потроху Їжачок звикав. 
Рукам дбайливим довіряв. 
І не розсердився, коли 
його взяли і понесли... 
Надійний друг - потішний песик,

підстрибуючи поруч біг. 
І розваг із Їжачком
дочекатися не міг.

У травичці серед квітів Їжачок наш опинився. 
Споглядав, як рудий песик поряд бігав, веселився. 
За метеликом погнався.

На равлика задивився. 
Підстрибнув до Їжачка.

І, нарешті, зупинився.