Біля смітника

Наш колючий мандрівник,
Щоб позбутися тривоги,

відбіг подалі від дороги. 
Перетинаючи пустир,

ховався у густій  траві. 
І згадував про небезпечні

темні хащи лісові.

Якось, Їжачок жуками

біля ставочка ласував. 
Послизнувся. І зненацька

у холодну воду впав. 
Та до берега уважний Їжачок не поспішав. 
Бо помітив, як за ним рудий лис спостерігав.

А, якось влітку, Їжачок у лісі серед ночі, 
Побачив, прямо над собою,

величезні жовті очі.
Обережний Їжачок причаївся і дивився
як  хижий нічний птах на дереві  усівся. 
Очима жовтими моргнув. 
М'яко крилами змахнув. 
Страшні пазури розкрив.

І з дерева в пітьму злетів.

Перервали спогади каркаючі голоси. 
І, швиденько перебігши голу пустку

навскоси, 
Їжачок знайшов те місце,

де було повно смакоти. 
Граки, галки і ворони вже позліталися туди.

Тільки неприємний запах,

Їжачка, щось не манив. 
Та ще й свої м'якенькі лапки  

бридким... чимось забруднив. 
До того смороду і бруду

лісовий мешканець не звик. 
Замість місця чарівного

малий потрапив на смітник.

Передумав Їжачок

сміттям з баків пригощатись
Розвернувся.

І зібрався в ліс, додому повертатись. . 
Раптом прислухався.

Бо крізь гучні пташині крики 
йому вчулися

злостивіі, погрозливі, сердиті рики.

Озирнувся і побачив,

як від тих сміттєвих баків
в його бік повільно йшли

три роззлючені собаки. 
Не сховатись. 
Не втекти. 
Що маленькому робити? 
Лише гострі голочки його можуть захистити.

Їжачок ледь не зомлів,

не вірячи у порятунок. 
Та швиденько загорнувся

у свій колючий обладунок.

Чекав. 
З останніх сил тримався. 
Та, очікуваний напад,

все чомусь, не відбувався.

Зжався у тугий клубок
наш сміливий Їжачок. 
Тому, бачити не міг, 
як випадковий перехожий

на допомогу йому біг. 
Як псів бездомних розігнав. 
І  Їжачка з землі підняв.

Їжачок із колючок вистромив цікавий ніс. 
Розплющив очка.

І побачив, як хтось, кудись його поніс.