Один у полі...

Невеликий нарис, який брав участьу конкурсі...

Але ніхто не любить визнавати проблеми,

надаючи перевагу солодким фантазіям

про те, що все ідеально.

***

Катерина стояла на зупинці, жувала пиріжок та уважно вичитувала оголошення на дошці об’яв. З-поміж усіх сильно вирізнялась одна, найбільша. Красивий, глянцевий, строкатий плакат з розмаїттям квітів, метеликів та щасливих намальованих дітей. “Сортуйте сміття правильно!” волав він до жінки, закликаючи мати в серці та голові певну розсудливість. Катря саркастично гмикнула, опустила очі та поглянула в урну, де комфортно, наче в тій рукавичці, примостились пластикова пляшка, недопалки, купа квитків та чеків і, здається, половина шкільної булки. Жінка поглянула на полімерний пакетик у правиці та мовчки сховала його у власну торбинку. Так недовго вже й ту на смітник перетворити…

Думати раптово стало ніколи. Просто біля неї пригальмували двері потрібного автобусу і вже за мить жінка їхала туди, куди він її повіз, залишивши на зупинці замість себе всі роздуми про сортування. Але ті виявились навдивовижу швидкими, наздогнали її вдома та заскочили на кухні, де вона стояла з тим самим пакетиком, але вже в лівій руці. Довкола весело гарцювали діти, абсолютно не звертаючи уваги на замислену маму.

— Так, кроленята! – раптом піддалась Катерина впливу самоусвідомлення себе, як відповідальної особи та швидко зняла молодшу Соньку зі столу. – Будемо робити дещо корисне.

Діти радісно заплескали в долоні та вервечкою побігли за мамою, котра почала швидко пересуватись квартирою. В коморі Катря знайшла пластиковий ящик з-під овочів і поставила його в коридорі. Потім подумала трохи та посунула той далі, а зрештою поставила на стілець. Через нього обов’язково хтось перечепиться і без зеленки тоді не обійдешся.

— Зате не забуватимуть, – промовила Катря сама до себе і повернулась до дітей. – Сюди складаємо непотрібний папір. Будь-який. Крім того, що використали в туалеті! - вчасно зазначила жінка і діти змовницьки захихотіли.

Катря похитала головою і суворо поглянула на двері санвузла. Так, наче ті папірці самі здатні вилізти зі смітника та розповзтися помешканням і тільки один погляд господарки зупиняв їх від цього брудного повстання. Згодом біля ящика примостився кошик для пластикових пляшок та використаних брудних пакетів. Хоча... Треба буде пошити полотняні мішечки. Це не так уже й складно, якщо подумати.

Екологічне питання закружляло Катрю помешканням і от уже на кухні знайшли прихисток двійко кошиків: для скла та біовідходів.

Чоловік, що повернувся з роботи лише звів брови у німому подиві, а потім підхопив малечу на руки. Вже за мить всі вечеряли, а Катря задоволено посміхалась власним думкам, що так само стрибали, але вже в іншому напрямку.

Планету тепер точно було врятовано!

***

Костик вийшов з під’їзду з кількома різними сміттєвими пакетами, котрими встигла спорядити його Катря і, постійно позіхаючи, поплентався до смітників. Процес розкладання цих купок тепер займав достатньо часу, а отже на роботу віднедавна треба було збиратись раніше. Чоловік "дбайливо" кинув пакет з органікою в загальний смітник, поставив пластикові пляшки біля переповненого кошика для них і на мить завмер із пляшкою з-під шампанського у руках. Але й та згодом знайшла своє місце і Костик зі спокійним серцем пішов на зупинку.

Через пів дня до їх двору завернув сміттєвоз, жадібно проковтнув вміст усіх контейнерів разом, а наостанок прихопив пакет з пластиковими пляшками, котрий не вліз до кошика. Велика автівка смачно проскреготала щепленням і, весело порипуючи ресорами, пошкандибала у всім відомому напрямку. Далеко за місто. До сміттєзвалища. Там він вивалив усе добро з власного черева на загальну купу, полегшено зітхнув і поїхав геть. 

Над горами нового сміття, яке перемішалось поміж собою, літали жирні круки, видлубуючи для себе смаколики. Сміттєвими просторами бродили безхатьки, визбируючи картон, пластик та рідкісні жерстяні баночки з-під напоїв. З міста, у це "величне" царство гниття та міазмів, раптово залетів свіжий вітерець, висмикнув шмат паперу з-під скляної пляшки, покружляв його трохи у повітрі та дбайливо поклав на чергову купку використаних пакетів.

“Сортуйте сміття правильно!” заволав до сірого неба надпис, що був на ньому…