Жива природа

Починаючи з самої ранньої молодості я неодноразово ходив в поодинокі туристичні походи, в яких мені дуже подобалися дві речі: жити в дикій природі й малювати пейзажні акварелі. На жаль, десь чотири роки тому я пошкодив спину під час нічної зміни на заводі та вийшов на пенсію по інвалідності.

Одягати рюкзак я більше не міг. Також, важка ноша в руках була тепер мені зовсім не під силу. Я всією душею сумував за походами. Мені їх дуже не вистачало. Неначе в моєму житті не стало чогось важливого, зникла якась його невіддільна частина.

Одного разу, штовхаючи перед собою продуктовий візок у супермаркеті, я подумав, що так само зміг би штовхати візок й у поході. Того ж вечора я накреслив на міліметрівці креслення в трьох проєкціях, на якому зобразив туристичний візок своєї мрії.

Він складався з великого прямокутного брезентового контейнера з відкидною кришкою, встановленого на алюмінієвій трубчастій рамі. Знизу до неї кріпилися чотири колеса від дитячого велосипеда. Від рами відходила алюмінієва П-подібна ручка з гумовою накладкою для рук, за яку я б зміг штовхати або ж тягнути візок. До ручки на гачках кріпилася невелика брезентова сумка для зберігання найважливіших і найцінніших речей.

Я замовив виготовлення візка в фірмі, що спеціалізується на ремонті дитячих візочків та виготовленню для них запчастин. Двічі я приходив до їхнього офісу, дивився як просуваються справи. Спочатку майстри змонтували раму з колесами. Потім їм довелося майже тиждень чекати на брезентові контейнер і сумку, які пошила на замовлення швейна фабрика. Після цього майстри доробили дрібниці та нарешті завершили всі роботи.

У якості бонусу візок доставили мені одразу додому. Моїй радості дійсно не було ніяких меж. Я з хвилюванням передчував довгоочікуваний похід.

Не довго думаючи, я почав готуватися і ретельно збирати речі: намет, спальний мішок з підігрівом, надувний матрац, харчі, воду, сонячні батареї, акумулятори, аптечку, мольберт з фарбами, велику теку з чистими аркушами паперу та ще багато чого іншого. У переносну сумку я склав документи, гроші, смартфон і планшет.

● ● ●

Я йшов тінистою лісовою стежкою вже понад три години. Моя душа раділа від щастя. Спина терпимо нила. Штовхати візок було суцільним задоволенням. Навіть інколи здавалося, що він їхав сам по собі. Підшипники робили хід візка легким та плавним. Колеса без проблем долали багнюку, гілки й невелике каміння.

Я подивився на Сонце. До заходу залишилося не більше двох годин. Пора було вже шукати якесь місце для ночівлі. Я сповільнив хід, почав уважніше придивлятися навколо та здалеку побачив невелику лісову річку.

Я під'їхав до неї. Переді мною відкрився дійсно казковий куточок природи. Між височенних ялин, сосен, дубів та верб росли густі чагарники. Прозора вода спокійно і неспішно текла повз мене. Береги річки поросли густою травою та лісовими квітами.

Я завмер від почуттів, що переповнювали мене. Я просто був зобов'язаний намалювати цей краєвид. На жаль вже починало темніти, тому я переніс акварель на ранок і зайнявся візком.

Спочатку я витягнув та встановив намет. Потім заходився облаштовуватися: надув матрац, розгорнув спальний мішок і дістав подушку. В узголів'я поклав сумку та мольберт. Завіз візок всередину намету, щоб зберегти його від крадіжки під час мого сну.

Коли зовсім смеркло, я зайнявся приготуванням їжі. Після травми я твердо вирішив стати вегетаріанцем. Тому з харчами в поході все набагато спростилося. Для початку я відкрив пакет з овочевим супом швидкого приготування, висипав його зміст в нагрівач-термос і увімкнув кабель до акумулятора. Десь через десять хвилин суп був вже готовий. Я із задоволенням повечеряв. На закуску з'їв енергетичний батончик, запивши його мінеральною водою з пляшки.

Ввечері значно похолоднішало. Я заздалегідь під'єднав до акумулятора свій спальний мішок. Укладаючись до сну, я заліз у вже теплий спальник і миттєво заснув.

● ● ●

Вранці я прокинувся з першими сонячними променями. Я вийшов з намету та у першу ж чергу розклав сонячні батареї й поставив заряджатися акумулятори. Нашвидкуруч снідаючи сумішшю сухофруктів з горіхами, я не переставав милуватися красою навколишньої природи. Я вже подумки собі уявляв, як легкими мазками пензля перенесу цей чудовий пейзаж на папір.

Завершивши зі справами по господарству, я встановив мольберт і взявся до малювання. Для початку я змішав фарби, ретельно підбираючи палітру, яка найточніше передасть усю гаму відтінків чарівного лісового краєвиду. Я дуже люблю акварель за те, що можна легко створювати практично будь-які кольори та їх відтінки.

Я почав малювати, спочатку широкими мазками накидаючи далекі об'єкти, поступово наближаючись до переднього плану. Потім тоншим пензлем взявся додавати дрібні деталі.

Десь через годину пейзаж був завершений. Я сів на березі річки й замилувався її красою. Час від часу я заплющував очі, пильно вслухаючись у звуки води, лісу та спів птахів. Було щось у цьому місці вабливе і причаровуюче.

Потім я пішов гуляти околицями, вивчаючи навколишню місцевість та шукаючи інші цікаві краєвиди. Кілька разів я повертався до річки, відпочивав у наметі.

Так непомітно проминув весь день. Увечері я швидко перекусив кількома яблуками з галетами й ліг спати.

● ● ●

Уранці мене розбудив гучний спів птахів. Вони про щось сперечалися на сусідніх деревах. Я умиротворено потягнувся. У мене виникло непереборне бажання затриматися тут якомога довше –  настільки, наскільки вистачить харчів. Мені тут усе дуже подобалося і продовжувати подальшу подорож не було жодного бажання.

Я вийшов з намету, милуючись сонячними променями, що пробивалися крізь густі крони дерев. Раптово я завмер і озирнувся навкруги. Мене сьогодні оточував дещо інший пейзаж.

Я швидким кроком повернувся до намету, дістав із теки мій вчорашній малюнок та порівняв його з сьогоднішнім краєвидом. Справді, річище тепер проходило дещо по-іншому. Великі гілки дерев були більшої довжини й товщини. Деякі з них навіть дивилися в зовсім інші боки. Кущі взагалі змінили своє положення та зростали на нових місцях.