Розділ 2. Матриця Всесвіту: Гефест (Кристалізація та механічний тиск)

На самій межі між незрушним, кристалічним царством Аїда та розплавленими, киплячими глибинами височіє кузня Гефеста. У цій зоні колосального тиску й боротьби стихій великий коваль веде свою невпинну роботу. Його наковальня — це поверхня твердого внутрішнього ядра, а його матеріал — розплавлене залізо рідкої мантії, палючої й рухливої Персефони, яка тужить у підземному полоні.

Гефест «кує» без упину. Під дією неймовірного механічного тиску він змушує рідке залізо кристалізуватися, випадати в осад і шар за шаром нарощувати володіння холодного Аїда. З-під його молота виходять циклопічні залізні структури — гігантські гострі мечі, що титанічними голками стирчать із крижаного серця планети, прошиваючи розпечену магму Персефони.

Але надра Землі не знають спокою. Планета шалено обертається навколо своєї осі та мчить по орбіті навколо Сонця. Відцентрові сили в поєднанні з термічним хаосом радіоактивного розпаду створюють потужні динамічні потоки. Коли напруга стає критичною, ці залізні мечі Гефеста з тріском відламуються. Вивільнена кінетична енергія піднімається вгору, і мільярди уламків, підхоплені внутрішніми течіями, починають гуркотіти об нижню сторону земної кори — Деметри. Для живих істот на поверхні цей гуркіт тисяч підземних молотів відгукується руйнівними землетрусами.

Проте робота коваля не лише руйнує, вона створює каркас нашого світу. Найбільші залізні мечі, викувані на вісях обертання, пронизують планету наскрізь і підпирають її полюси, акумулюючи там космічний холод Аїда й утворюючи зони вічної мерзлоти. Інші леза, рухаючись угору, зсередини впираються в земну кору Деметри, вигинаючи її складками й виштовхуючи до неба величні гірські хребти. А там, де розпечений меч пробиває кору наскрізь, відкриваються зяючі рани — вулкани, через які дихає вогняна кузня Гефеста, нагадуючи поверхні про титанічну роботу в серці Землі.