Розділ 1. Матриця Всесвіту: Аїд (Тверде внутрішнє холодне ядро)

У самому центрі нашого світу панує Аїд — володар підземного царства, велике й мовчазне серце Землі. Стародавні міфи описували його обитель як похмуру, замкнену й далеку від сонячного світла порожнечу. Але істинний Езопів зміст цього образу куди величніший. Аїд — це колосальна, ідеально скомпонована кристалічна куля із заліза та нікелю, що лежить у геометричному центрі планети.

Історія Аїда починається задовго до народження самої Сонячної системи. Колись він був самотнім, неймовірно холодним космічним мандрівником — залізним монолітом, що летів крізь чорноту Всесвіту. Увійшовши у простір нашої Галактики, а згодом — і в межі молодого Сонця, цей холодний камінь став центром тяжіння для всього навколишнього простору. Працюючи як космічний магніт, своєю гравітацією він шар за шаром збирав на себе міжзоряний пил, уламки силікатів та крижані брили. Наче зимова шибка, що покривається візерунками паморозі в морозну ніч, первозданне ядро обмерзало космічною водою та породою, нарощуючи свою масу, ніби гігантський сніговий клубок.

Коли планета сформувалася, Сонце своїм жорстким радіаційним випромінюванням та запущені процеси радіоактивного розпаду елементів буквально «підпалили» верхні шари Землі. Зовнішні сфери перетворилися на киплячий океан магми, де володарює вогняний брат Гефест. Але Аїд залишився недоторканним.

Попри пекельну температуру навколо, колосальний тиск усієї земної маси, що тисне на центр планети, діє як ідеальний ізолятор. Цей тиск утримує атоми заліза та нікелю в щільній, непорушній кристалічній решітці, не даючи їм розплавитися. Великий підземний цар зберіг свій первозданний космічний холод — той самий холод далекого міжзоряного простору, з якого він прийшов. Аїд — це вічно холодне, величне та незрушне серце планети, на чиєму титанічному спокої тримається вся матриця нашого живого світу.