Жива кімната

1

1

 

- Проходьте, Радано. - запропонувала хазяйка. - Вони на вас чекають.

- Хто чекає? - здивувалася Радана.

- Ці старовинні речі. Їх повно в цій кімнаті.

- Варваро Степанівно, ви до речей відноситесь так, ніби вони живі.

- Бо так воно і є. Кожна річ, з якою я прожила все свою життя, для мене жива особистість. Я можу розказати про кожну, описуючи її, із заплющеними очима.

Почувся дитячий сміх.

- Що це було? - занепокоїлася Радана.

- Я нічого не чула. - впевнено відповіла Варвара Степанівна.

- Мабуть, здалося.

- Таке буває, коли втомлюєшся. Вам треба відпочити. Повечеряєте, а потім на відпочинок. Вечеря буде готова через півгодини. Ви ж відчуваєте, який аромат: їжа вже готується у духовці.

- Дякую. Ви такі люб'язні. Платити наперед чи потім? 

- Потім заплатите. Нікуди ви не дінетеся. 

- Це точно. - погодилася Радана. - Принаймні не збиралася.

Варвара Степанівна подивилася на дівчину з хитрою усмішкою та пішла.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше