Усе минає, і роки ідуть,
І спогади туманяться у часі.
Але жива душа все береже,
Що дороге і чисте у житті для кожної людини.
Усе святе в родині і бутті,
Усе, що витримало в часі…
Вона сумує, плаче в горі,
Бува, радіє світу, як дитя.
Показує гармонію краси,
А де – і чорні плями в світі.
Співа пісень разом із нами
У тому ж ритмі почуттів.
Жива душа кохає яскраво,
І першу зіроньку кохання
Несе в собі, як дивний світ,
Який не гасне у душі.
А головне – її ніхто не відбере!
Як і любов до рідної землі.
Жива душа – незламна в боротьбі за волю.
Це сила духу в серці. Вона
Гартує кров і закладає долю.
Усе минає, і роки ідуть,
І спогади туманяться у часі.
Але жива душа несе в собі не час, а вічність, –
Частинку зерна, що у вічності дарована людині.
Відредаговано: 13.06.2026