5.2 Таємна операція "Захист авторських прав" (частина 2)

Марк, спритно оперуючи квадрокоптером, запустив його через вузьке віконце. Весь апарат діяв безшумно, як нічний мисливець. Мить — і динамік, прикріплений до дрона, видав оглушливий сигнал пожежної тривоги. Андрій зловив себе на тому, що почав усміхатися. Це було просто геніально.

У пентхаусі, пані Аліна різко підскочила з дивану, її очі широко розплющилися, а руки безладно хапали повітря. Її голос перейшов у панічний крик.

— Що? Де пожежа? — паніка в її голосі дедалі більше наростала. — Пожежа? ПОЖЕЖА!!! Швидше, евакуація жильців! Всім покинути готель! — волала вона, рвучись до дверей, наче рятуючи власне життя.

Давши жінці втекти, Андрій з Марком разом з іншими членами команди швидко проникли у пентхаус. Усі рухалися тихо, але з упевненістю, як злагоджений механізм.

— Чудово! А тепер чим швидше шукаймо нашу флешку, — прошепотів Олексій, стиснувши кулаки від напруги.

Юля, здавалося, не могла стримати захвату, коли роззирнулася довкола. Її очі широко розкрилися.

— Оце так! Як тут просторо! — вигукнула вона трохи гучніше, ніж того б хотілося.

— Попереду кільцева розв'язка, — промовив Давид до мікрофона, не знімаючи напруги.

— Так, отямтеся друзі від цієї розкоші, — нагадав Олексій. — Треба знайти наше демо.

Час ішов, і хвилини здавалися вічністю. Вони почали ретельно обшукувати кімнату. Рома підійшов до шафи, його руки акуратно, але швидко перевертали речі.

— Швидше, шукаймо усюди. Я перевірю у шафі, — сказав він, його голос лунав спокійно, але всередині він кипів від адреналіну.

Юля теж не втрачала часу, її пальці рухалися майже механічно, коли вона відкривала шухляди. Але те, що вона знайшла, не було тим, що вони шукали.

— Тут тільки косметика, — зітхнула Юля, легкий відчай пробивався крізь її голос.

Олексій нахмурився, погляд його ковзав по безладу.

— Тут стільки усього! Ми ніколи не знайдемо флешку! — його голос затремтів на мить, але він швидко взяв себе в руки.

Рома зупинився на хвилину, його очі потьмяніли від роздумів.

— Слава дає привілеї! З такими грошима ми б змогли збудувати що завгодно для себе і для людей: лікарня, школа, театр... — задумливо промовив він, але швидко отямився, побачивши погляд Олексія.

— Друзі, не можна відриватися від справи. Когось не вистачає... Юлі! — крикнув Давид, його голос звучав з ноткою тривоги.

Юля, яка знайшла розкішну сукню і, здається, забула про все на світі, позувала перед дзеркалом, немов кіноактриса на червоній доріжці.

— Хлопці, погляньте! Правда мені личить? Не можу повірити, що я справді тут. Селфі на пам’ять! — вона витягнула телефон, її обличчя світилося захопленням.

Андрій, ледь стримуючи обурення, кинувся до неї.

— Яке в біса селфі? Ти спалиш нашу таємну операцію з пошуку демозапису до тла! — прошипів він, кидаючи гнівний погляд на Юлю.

Олексій, знервований її поведінкою, не витримав.

— Юлі, ти поміряла уже 5 суконь. Знімай і шукай з нами флешку! — його голос ставав дедалі суворішим.

Юля, виправдовуючись, натягла усмішку:

— Я шукаю серед суконь. Тут їх ще приблизно 20, — сказала вона, піднявши одну з них. — Що? Я просто відвикла від такого одягу, бувши серед окопів декілька років підряд. Але ж я теж дівчина і хочу гарний одяг.

— Мілана тобі пошиє багато всього, тож припини! — втрутився Давид, стараючись зберігати спокій.

— Юлі, Евеліна приїхала! — попередив Рома, заглянувши у вікно.

Юля зупинилась, відчувши всю вагу ситуації. Вони швидко оглянули кімнату — усе було догори дриґом.

— Що ж ми накоїли? Просто перевернули номер з підлоги до стелі, — зітхнула вона, нарешті відкладаючи телефон.

Олексій рішуче наказав через телефон:

— Нам залишається тільки одне! Марку, зламай камери, а ви за мною! Там має бути ще один вихід, — його голос не залишав місця для сумнівів.

Евеліна рішуче штовхнула двері й зупинилася на порозі, вражена безладом, що панував у номері. Речі були розкидані по підлозі, а її улюблені прикраси валялись поруч із розбитим дзеркалом. Серце закалатало, наче ось-ось мало вискочити з грудей, і вона несподівано закричала, приклавши долоні до обличчя, ніби намагаючись захистити себе від жорстокої реальності.

Тим часом Рома і Юля, які щойно непомітно вийшли в коридор, почули її крик.

— Ого, а вона кричить не гірше, ніж співає, — засміявся хлопець, злегка штовхнувши подругу в бік ліктем. — А ти, Юлі, так можеш?

— Не знаю, не пробувала, — відповіла вона, невпевнено знизавши плечима, хоча в її голосі було чути легке занепокоєння.

Раптом до кімнати ввійшли охоронці, за ними й Ада — впевнена, з суворим виразом обличчя, немов доторк її погляду міг розгадати всі секрети.

— Що тут відбувається? — різко запитала Ада, обвівши кімнату очима.

— Камери хтось зламав, але у вітальні була прихована камера. Ось, погляньте! — відповів один з охоронців, витягнувши телефон і показавши відео.