4.2 Пошук варіанту "Б"

Сутінки вже починали опускатися на яблуневий сад, але тепле світло заходу сонця ще лагідно обіймало кожне дерево і кожну травинку. Легкий вітерець колихав гілки, і здавалося, що сама природа стежить за розвитком подій.

- Хочеш, я потримаю драбину? - турботливо запитав Рома, підходячи до Юлі.
- Ні, мені не потрібна допомога," - відповіла вона з ноткою впевненості в голосі. Але коли Юля залізла на верх, драбина раптово захиталася. Рома миттєво кинувся їй на допомогу, і вони на мить замерли, відчуваючи одне одного. Вона тримала яблука в руках, а він її.

- Ось вони, наші сучасні Адам і Єва! Якщо вас запитають, де рай, впевнено відповідайте - в Україні! А особливо на тих стежках, де ходять ці двоє..." - весело вигукнув Андрій, спостерігаючи за сценою збоку.

- Андрію, на тих стежках де ходять ці двоє, скоріше панує чистилище. По-іншому я не можу назвати місце, що об'єднує в собі і рай, і пекло. Але так, я згоден, вони як сучасні Адам і Єва,  - підтримав його жарт Давид.

Олексій, який стояв осторонь, стиснув кулаки. Він не міг приховати свого роздратування.

- Може вистачить жартів? Юля могла постраждати, - мовив він, кидаючи ревнивий погляд на подругу і Романа.

Дана, яка стояла поруч, нічого не бачила, але її чутливі вуха вловлювали кожен звук, кожну нотку в голосах своїх друзів.

- Що тут відбувається?" - запитала вона, насупившись.

Юля нарешті мовчки відійшла від Роми і пішла в глиб саду. Згодом, друзі забули про цей інцидент, попрямувавши за Юлею.

- Я ж вам казав, що найкращі яблука у бабусинім саду, - промовив Давид, тримаючи в руках велике червоне яблуко, як найдорожчу коштовність.

- А хіба бабусин сад не закінчується десь тут? Ми зайшли надто глибоко, - припустила Юля, з тривогою оглядаючи територію.

- Уявіть який смачний пиріг вийде із цих смачних дарів літа, - сказав замріяно Андрій, пропустивши слова подруги повз вуха.

- Хлопці, може давайте повернемось? - запропонувала дівчина.

- Підтримую! - в один голос погодились з нею Дана та Мілана.

- Дівчата, заспокойтесь, а то розлякаєте всі яблука, - пошепки пожартував Андрій.

- Дивний фразеологізм. Що значить - “розлякати яблука”? Я такого не чула раніше, - промовила Дана, задумавшись.

- Це авторський фразеологізм Андрія, - пояснила Юля, - А тепер, шановні хлопці, скажіть чесно ми випадково не зайшли у сад пані Жанни?

- Навіть якщо й зайшли, нічого страшного, - спокійно відповів Давид, зірваши ще одне спіле яблуко.

- Ти вже забула, що вона за людина і як знущається над усіма? Нічого не станеться, вона не обідніє на декілька нещасних кілограмів яблук, - підтримав його Марк.

- Але це не правильно! Ми вже дорослі, а прийшли в чужий сад як діти. У нас же є бабусин сад. Повернімось назад! - не затихала дівчина, активно жестикулюючи руками в повітрі.

- Мандаринко, заспокойся. Уяви, що ти просто хочеш їх продегостувати і порівняти зі смаком бабусиних яблук, - озвався Рома, ведучи її за собою до найблищої яблуні.

- Саме так! Один і той самий смак набридає! - підлив олії у вогонь Олексій.

- А тут яблука різних сортів. Вибирайте ті, які душа забажає, - усміхнувся Артур.

- Ага, а точніше шлунок, - тихо розсміявся Андрій.

- Схоже хлопці змовились! І наші 3 голоса проти їхніх 6 нічого не вирішать, - сумно промовила Мілана до дівчат.

- Сподіваюся ви розумієте, що “крадете” яблука в чужому саду, як десятирічні хлопчаки? - запитала Дана.

- Звичайно! Ми хочемо відчути себе безтурботними дітьми, - усміхнувся Давид з ностальгією в голосі.

- Ви думаєте, що вам, а через вас, і нам, дівчатам, як вашим спільникам, це зійде з рук? Ймовірно тут є камера. Не все так просто, як було 17 років назад, - намагалась навести на розум хлопців Юля.

- Якщо пані Жанна і її діти так обожнюють гроші, то яка їм різниця, чи продадуть вони яблука і отримають бабло, чи ми просто прийдемо і нарвавши собі яблук, залишимо їй конверт з грошима у поштовому ящику? - запитав Марк.

- Дівчата, ви погляньте на них, які вони чесні та благородні! - з сарказмом промовила Мілана.

- Ага! Тоді подумайте над нашою професійною репутацією, - не вгавалась Юля.

- Спочатку її ще створити треба. А у нас з цим проблеми, поки. Багато хто думає, що наш гурт розпався через нашу останню суперечку. Тому не хвилюйся, стопудняк, нас ніхто не помітить, - заспокоював її Давид.

- Добре, проїхали. А що б про вас подумала Каріна, якби дізналась? Ви про це не думали? - запитала хлопців Мілана.

Несподівано почувся стукіт кінських копит, верхи приїхали пані Жанна та Інна.

- Кажуть, що дочка вередлива, а ось зустрінешся з мамою... Розрулюйте самі дану ситуацію і бажано без негативних наслідків для нас. Це ваших рук справа. Я пас... - відмовилась Юля, відійшовши вбік разом з Мілою і Даною.

- Хочу сказати, що поліція ось-ось буде тут. У такого роду махінацій є не дуже приваблива назва... - суворо вигукнула Жанна.