4.1 "Ромулія" - це вигадка фанатів?

Розділ 4

Турнір заради порятунку ферми

Сонце тільки-но почало спускатися за обрій, розливаючи м’яке золотаве світло по зеленій луці, коли Інна впала з коня. Пил з-під копит легенько піднявся у повітря, створюючи мряку навколо неї. Дівчина мала довге каштанове волосся, яке зазвичай було зібране у високий кінський хвіст, що підкреслював її спортивну статуру. Її очі — глибокого зеленого кольору, які світилисяся енергією та впертістю. Шкіра у неї світла, з легким рум’янцем на щоках, який особливо помітний після тривалого часу на свіжому повітрі.

Інна була  одягнена у практичний верховий костюм: обтягуючі чорні верхові штани, які підкреслювали її стрункі ноги, та білу блузу, що дозволяла вільно рухатися. На ногах у неї коричневі шкіряні чоботи до коліна, які свідчили про її досвід у верховій їзді. Коли вона впала з коня, її волосся трохи розпустилося, і кілька пасем вибилося з-під шолома, м’яко обрамляючи її обличчя.

- Ай! Ти ганьбиш ім’я коня! - зі злістю крикнула дівчина на свого скакуна, почервонівши від гніву.

- З тобою все гаразд? Не забилась? - підбіг до неї занепокоєний Роман, який проходив повз.

- Ні! - грубо відповіла вона, але впізнавши Юлиного друга, увімкнула акторський режим, - Тільки ця нога, - почала плакати крокодилячими сльозами дівчина, показуючи на ліву ногу. Її очі швидко наповнилися сльозами, а губи тремтіли від зусилля здаватися беззахисною.

- Опрись на мене і спробуй піднятись на ноги, - порадив Рома, подавши їй руку.

- Ні, не можу! - торкнулась вона правої ноги, ставши на ліву. Її вираз обличчя змінився на мить, показуючи біль, але потім швидко повернувся до страждаючого вигляду.

“Та вона ще гірша акторка, ніж Юля, яка завжди показує свої істинні емоції,” - подумав хлопець, скрививши губи в ледь помітну посмішку.

- Ця нога теж болить? Ти ж показувала іншу! - намагався він зламати її брехню, його голос став більш рішучим, а погляд - пронизливим.

- Обидві болять… Але ця сильніше, - показала Інна на праву ногу. Вона зробила вигляд, що намагається приховати свій біль, але її очі вже не були такими переконливими.

- Ходімо! Сідай, я подивлюся! - заспокоїв її Рома, скидаючи взуття з її ніг. Він зігнувся, щоб краще роздивитися її ноги, його рухи були обережними та професійними.

- А ти лікар? - лукаво посміхнулась дівчина.

- Ні, в мене немає медичного диплому, але дечого я навчився. І не пам’ятаю, щоб я дозволяв звертатись до мене на “ти”, - нагадав хлопець, натякаючи на різницю у віці між ними. Його голос став трохи строгішим, а погляд - вимогливим.

- Навіть не знаю, що б я робила, якби не ти! - пропустила Інна повз вух його останні слова. Її голос звучав вдячно, але вона не дивилася на нього, замість цього вона дивилася вдалину, наче замислившись про щось важливе.

- Все пройде через декілька хвилин. Можна сказати, що вже усе прийшло, - остаточно вивів Рома її на чисту воду. Він піднявся, перехрестивши руки на грудях.

- Слухай, а ти не хочеш піти працювати на нашу ферму? Навіщо тобі Юля? - запропонувала дівчина спокусливим голосом. Вона піднялася, підійшла ближче до нього.

- Дякую за пропозицію, але я не працюю на її фермі. Вона моя дуже близька подруга і ми разом відпочиваємо зі своїми друзями. А іще, якби мені не подобалось фермерство, у моєму житті є набагато важливіша справа і люди звісно теж, - без вагань відмовився хлопець. Він відвернувся від неї, гордо розправивши плечі.

- Але ти тільки подумай і порівняй — де Юля, а де я! - зверхньо відповіла дівчина, показуючи руками різницю між ними.

- Гаразд, подумаю! - вдаючи, що почув, він збирався уже йти.

- А я подумаю про тебе! - продовжувала фліртувати дівчина.

“ Та що ж вона ніяк не вгамується?” - подумав Рома.

- Мені час іти. На все добре, панянко! - попрощався він, швидко зникаючи з її поля зору.

- Ти вже йдеш? - гукнула дівчина йому услід, так і лишаючись без відповіді.

Ранкове сонце пробивалося крізь вікна конюшні, створюючи теплі світло-тіні, які танцювали на пилюці, що висіла у повітрі. Рома зайшов до простору, наповненого запахом сіна та тварин, шукаючи Юлю. Він помітив, як дівчина мирно спить на тюках соломи, на половину загорнувшись у плед, а поруч прив’язана Джазі. Він підкрався тихо, щоб не злякати конячку, і почав легенько лоскотати Юлю, намагаючись її розбудити.

- Агов, твоє хропіння заважає спати коням, - жартома промовив хлопець.

Юля прокинулася, протерла очі і зітхнула, виглядаючи збентеженою від раптового пробудження.

- Єдиний, хто тут хропить — це свині і наш Андрій, - відповіла вона сонно, але впевнено.

Рома нахилився ближче, з цікавістю дивлячись на неї.

- Що? Зачекай! А звідки ти знаєш, що він хропить? - поцікавився він, піднявши одну брову в здивуванні.

Юля відвернулася, уникаючи його погляду.

- Що за дурне питання? - проігнорувала вона його, сонно потягнувшись і намагаючись змінити тему.

Рома не відступав, його погляд став більш наполегливим.