3.1 Де ти, Юлі?

III розділ

Пригоди на фермі "Дикі серця"

- Вона навіть браслета із собою не взяла. Як ми тепер її знайдемо? А що, як її викрав Барановський? - припустила схвильована Мілана.

- Не думаю, його ж затримали вже, - відповів їй Олексій.

- У нього на волі ще лишилося безліч “псів”, які запросто зможуть виконати його наказ. Де гарантія, що це не він? - задав риторичне запитання Рома.

- Може вона сама втекла? Потрібно перевірити камери спостереження, - запропонував Давид.

- Вже перевірив. Твоя правда, вона втекла сама. Погляньте! - показав Марк на екран.

- Андрію, це ти винен, бо мав стояти біля її палати, - розізлився на нього Давид.

- Ти стоїш і звинувачуєш мене, але де ти був у той час, коли їй погрожували? - обурився Андрій.

- Так, це ти винен, що вона пішла нічого не сказавши! - розлютився на Давида Олексій.

- Брате, ти наш кузен і мав би її захищати, а сам поводишся як маленький хлопчик, - накинувся на нього Марк.

- Та годі вам це Юля винна. Вона ж не вперше зникає. Перебіситься і повернеться. У мене вже є емоційний панцир до її виходок, - спокійно відповів Давид.

- Це може ти перебісишся і повернешся до минулого життя, вдавши, що в нічому не винен. Але не смій кожного судити по собі! - промовив до нього обурений Марк.

- Тобі що, абсолютно байдуже, що твоя поранена кузина невідомо де? - запитала заплакана Міла.

- Будь ласка! Припиніть! Усі! Обіцяю, я знайду її і привезу додому, - врешті решт відповів Давид.

Всю добу друзі продовжували безрезультатно шукати Юлю. Її не було вдома, телефон був поза зоною досяжності. Наступного дня у Богдани, прийомної 15-річної сестри Давида, був День народження. Марк і Давид вирішили їй зателефонувати та привітати зі святом.

- Дано, а тобі не цікаво, чому тебе Юля не привітала? - запитав її Марк.

- Чому ж не привітала? Привітала, найперша, - відповіла радісна дівчинка.

- Добре, Даночко! Ще раз зі святом! Обіймаємо тебе! До зустрічі! - промовив Давид і поспішно вимкнув дзвінок.

- Агов! Навіщо це зробив? Не цінуєш ти своїх сестер, ні рідну ні прийомну, - обурився Марк.

- Здається, я знаю де наша Юля, - усміхнувся його кузен, - вона у нашої бабусі з Даною.

- А хіба не можна було просто запитати у Дани про це? - не розумів Рома.

- Якщо її попросила мовчати Юля, то вона, хоч греблю гати, мовчатиме. Єдиний вихід поїхати на бабусину ферму й дізнатися.

- А якщо її там немає, що ми скажемо бабусі? - задумався Марк.

- Брате, давай про таке не думати. 100% вона там! - запевнив Давид, - Ходімо, щось покажу!

- Ой! А що? Що це таке? Почуваю себе наче на допиті у камері, - пожартував Андрій, поглянувши на апаратуру, в його руках.

- Відтепер ми будемо вести тут відеощоденник разом, як гурт. Про це мріяла Юля. Будемо ділитися своїм життям з фанатами. Беремо цю камеру і їдемо в село шукати Юлю та своє натхнення для нових хітів. Та й відпочити не завадило б після всього, що з нами сталося за останні роки. А де Олексій? Друже, ходи сюди! - гукнув його Давид.

- Ой! Тоді так, - важко зітхнувши, він підійшов до камери і почав говорити серйозно, - Я, Музика Олексій Євгенович, ще остаточно не погодився брати участь у цій осточортілій авантюрі, яку закрутив Давид. Тому, що я вибирався зі свого села до столиці не для того, щоб потім повернутися назад у якесь село. І якби не "хтось", то Юля б туди не чкурнула, - натякнув він на Давида, - Ага! Дякую за увагу!

- Ну, Олексію! Хлопці, я ж вибачився вже. Знайду Юлю і попрошу вибачення у неї. Ну, помилився я, звернув не в той бік. Пробачте мене, дурника. Ми всі живі люди і маємо право на помилку.

- Так, друзі, давайте, хоча б ми приймемо його вибачення. Ви ж бачите, що Давид мучить себе. А щодо повернення в село, то це називається крутий поворот долі, Олексію, - підколов його Андрій.

- Або насмішка долі, - додав Рома.

- Це називається крутий поворот з асфальту на грунтову дорогу, Андрюха. Тому я маю добре подумати, чи потрібно мені їхати у Богом забуте село шукати Юлю, яку образив Давид. Хай він сам вибачається перед нею за те, що напартачив, - промовив Олексій.

- Та чого тут думати? У сільській місцевості ми зможемо відпочити від метушні, подихаємо свіжим повітрям і наберемося сил та натхнення, - сказав Рома.

- Саме так! Олексію? - покликав його Давид.

- Що?

- Ти з нами?

- Вам, міським, потрібен той, хто може відрізнити козу від корови... Так, що я з вами!!! - усміхнувся хлопець.

- УРА!!! - зрадів Андрій.

- Алексе, я закрию очі на корів і кіз. Якщо ти не знаєш, то я, Юля, Марк і Андрій часто проводили літні канікули у селі. А ти Рома? - запитав Давид.

- Так, я теж.

- Ми з вами! - одночасно вигукнули Марк і Міла.