Живі

17:10

- Мені не подобається зараз твій вираз обличчя, - невдоволено сказав чоловік.

Молодик, що стояв перед ним, роздратовано насупився.

– Я ніколи не просив. Тепер треба втрутитися!

– Це не тобі вирішувати.

Занадто чудернацька атмосфера кабінету тиснула на обох, змушуючи мимоволі стулитися від емоційного дискомфорту.

- Ти не можеш залишатися осторонь... - у розпачі вигукнув той із них, що був молодший.

Співрозмовник похитав головою.

- Що ти знаєш про них?

- Ніхто не знає про інших, - розгублено відповів.

- Правильно. І кожен із дванадцяти сюжетів автономний. Все під контролем. Впораються. Не лізь.

- Я не можу так... - обурився.

Поглянув із надією на старшого чоловіка. Не дочекавшись реакції, вийшов з кабінету, грюкнувши дверима і вклавши в це всі почуття, що вирували в ньому.

- Я не можу так, - повторив він рішуче, прямуючи до кімнати.

Висока тінь майнула позаду, завмерла задумливо на мить і зникла за іншими дверима.

Ангеліна Кріхелі

Подобається

#5139 в Любовні романи
#1488 в Сучасна проза

У тексті є: штучний інтелект, пригоди і загадки, кохання та наукові екперименти

Відредаговано: 17.10.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись