Глава 5.Невипадкова випадковість

Темним коридором було чути кроки каблуків. Білі халати,пофарбовані стіни синього кольору і десь трохи обшарпані двері.

Тим темним коридором йшла вона -дівчина про яку нічого не було відомо.

- А підкажіть,де тут палата номером 345?

-А ви до кого?І в нас тільки по запису,якщо ви не записалися,тоді нічим вам не допоможу.-сказала жіночка в окулярах із чорною оправою.Та кремезною статурою.

Дівчина витягнута якийсь папірець із кишені,та простягнула ті жінці.

-Ого,я й не знала,що до нас тут такі приходять.

- Палата 345 знаходиться в кінці коридору з правої сторони. А до кого ви?

• Яка вам різниця!?- хамовито вигукнула дівчина.
• Та!Робота така в мене!От хамка!Але дівчини біля рецепції вже не було.

В палаті рипнули двері,із-поміж 3 людей в палаті,дівчина одразу помітила його.

-Ти?Як ти взагалі мене знайшла?

-Та я знаю,почула,що ти тут,от і наглянула.Я буду поруч,треба щоб хтось таки в такі моменти підтримав як не як.

Дівчина поклала пакунок,поруч лікарняного ліжка на тумбу,та присіла біля нього.

-Не сподівався тебе тут побачити,оце номер!

-Заміть, я прийшла,а вона ні...?!

-Я не хочу про це говорити..не хочу.Йди геть,краще забирайся звідси. Мало тобі грошей від нього?Ось чого ти тут?Я знав що ти така,але ж не настільки. 

-А чого ж,тобі було ж добре зі мною,хіба ні?Ти в той вечір так не казав.

-Що ти хочеш?

-За мовчання треба платити,хіба ти не знаєш?А?

-Ти знущаєшся,чи що?Ти бачиш в якому я стані?

І взагалі я не можу згадати,те про що ти говориш.В той вечір я не був з тобою і крапка.Ти мене зрозуміла чи ні?!Годі!

Дівчина нахилилася ближче до нього і шепнула на вушко.Але все ж таки,ти нічого не забув...Якщо хочеш аби я мовчала,тоді плати,ну або придумаємо інший спосіб оплати.

Єхидно посміхнулася дівчина і поступово пройшла до дверей.

А він в той час жбурнув той пакунок на підлогу.І скло розбилося об землю.

Силует дівчини поступово зникав у напівтемному коридору.

А він перекидався з боку на бік,згадуючи той вечір,коли він зголосився її підвезти додому.Знав би він тоді чим це може обернутись,тоді аж ніяк би не тормозив біля того нічного клубу. Просто випадкове знайомство,просто одна ніч.

Та зовсім непростий розвиток подій.Коти шкрябали душу,адже в той вечір він був із нею.І це добре закарбувалося у нього в пам'яті. 

А все могло бути інакше, зовсім інакше.І він сподівався,що про це не дізнається одна єдина людина, яка була у нього в думках. 

Ось так і настав початок нового та геть не безтурботного життя.

Усе перевернулося із ніг на голову, отак просто за одну мить.