Розділ 3

- Кіро Георгіївно, доброго ранку!- привіталась домогосподарка.

- Доброго, Ольго Віталіївно!- натягнуто посміхнулась їй. 

Сіла за стіл за сніданок, який уже чекав на мене. Вівсянка, сік, млинці, варення, сиркова маса з родзинками – усе, що ми з сином любимо на сніданок. Проте, зараз нічого цього не хочу, тому п'ю лише каву з вершками. Ввімкнула телевізор на каналі новин. Настрою не було, незважаючи на гарну погоду за вікном. Сьогодні субота, сьома тридцять ранку, тож у нормальних людей вихідний, але я не така. У мене немає вихідних, хіба, що з ніг падаю, то тоді можу собі дозволити.

- Привіт, мам! – весело привітався Артем.

- Привіт, син! – радісно посміхнулась гарному чорнокосому, чорноокому хлопцеві двадцяти трьох років. Накачаний, підтягнутий, у світлих домашніх спортивках та білій футболці. Я завжди милувалась цим красенем та безмежно його любила. – Ти сьогодні рано прокинувся! Навіть не схоже, що вчора була п'ятниця! – розсміялась з його спантеличеного вигляду.

- Так, на мене не схоже, але на це є причина!- радісно повідомив син.

- І як звати причину цього разу? – іронічно вигнула брову.

- Мам, ти як завжди мене спалила! – посміхнувся Артем.- Її звати Аріна, ми познайомились в універі, а вчора зустрілись на вечірці та домовились сьогодні піти на ранковий сеанс мультику.

- Щось ти сину деградуєш, - з недовірою поглянула на юнака. – Дівчат у твоєму віці запрошують на побачення до кінотеатру ввечері, на задній ряд і не на мультик!

- Саме так я б зробив з будь-якою іншою дівчиною, але ця не «будь-яка», - замріяно посміхнувся син. – Уявляєш, це ж навіть не я її запросив, а вона мене й на спір. Сказала, що навряд я прокинусь зранку заради мультику на сеанс о дев'ятій тридцять, після нашого вчорашнього забігу із Стасом у бар.

- О котрій годині ти повернувся вчора? – суворо поглянула на Артема.

- Сьогодні, мамо, о четвертій ранку!- посміхнувся мені.- Що знову контроль, як у п'ятнадцять років?

- Ні, синку, але просто хочу розуміти для себе, наскільки важлива для тебе ця дівчина, якщо ти поспавши пару годин, уже повернувся з пробіжки, від тебе не тхне алкоголем і ти готовий іти на мультики, які ненавидиш. Судячи з усього вищеперерахованого, то – дуже важлива!

- Мам, ти не ту професію обрала! – знову розсміявся син. – Тобі у слідчі треба було йти! Шерлок Холмс – відпочиває і нервово палить десь у сторонці!

- Ой, сину, сину! Якщо все так серйозно, то хоч познайом нас!

- Ні! Нізащо! – лукаво посміхнувся Артем, підводячись і чмокнувши мене у щоку. – Вона не знає, що я твій син, і це добре. Бо якщо дізнається, то тікатиме раніше, ніж потрібно. Ти у мене персона відома у місті, тому мамуль – вибачай, але познайомлю вас лише на заручинах!

- Що тільки познайомились і уже про заручини думаєш? – здивовано поглянула на юнака.

- Так, мамуль – вважай, що це кохання з першого погляду! – ласкаво посміхнувся він, прямуючи на другий поверх будинку.

- Ти так щоразу говориш!- кинула йому у слід.

- Цього разу все серйозно! – почула уже з другого поверху будинку.

Посміхнулась до себе. Як швидко він виріс. Уже зовсім дорослий чоловік, а для мене й досі дитина. Але ж моя дитина планує одружуватись, невідомо з ким! Треба дізнатись про цю дівчину більше. Як її там? Марина, Дарина, а згадала - Аріна! Господи, скільки їх уже було, але лише сьогодні моє материнське серце вперше стрепенулось та стиснулось. Дуже нестандартна поведінка сина змусила насторожитись й уважніше придивитись до його нової пасії. Треба віддати йому належне - він не водив додому дівчат та не знайомив мене з ними, але я знала про кожну із них. Артем теж знав, що я знаю, але робив вигляд, що не здогадується, аби не засмучувати мене. Так, я трохи авторитарна, проте життя навчило: «довіряй, але перевіряй»! Тому усі його знайомі, навіть «випадкові дівчата на одну ніч» перевірялись моєю службою безпеки. Як і для кожної матері – Артем був для мене безцінний. Я пишалась ним! Якщо чесно, то було ким. Син він був чудовий: люблячий, добрий, турботливий, хвацький, завзятий, відмінно вчився у школі та «тягнув» на червоний диплом в університеті сам, без мого «впливу». Майже, без шкідливих звичок, якщо закрити очі на вереницю дівчат і посиденьки у барах та нічних клубах щовихідних. Бував, зрідка, приходив додому в «хлам», але робив це так, що я ні разу особисто цього не бачила. Окрім, зеленого-блідого обличчя й вимушеної посмішки на обличчі - нічого такого за ним не помічала. Молодь, з ким не буває! Загалом він намагався притримуватись здорового способу життя, бо багато років займався східними видами єдиноборств. Коли здобув «майстра спорту» - закинув, але спорт все ж залишився у його житті: ранкові пробіжки, фітнес-зал і все таке. Я була спокійна та довіряла йому. Поглянула на камін у вітальні з фотографією батька у рамочці. Шкода тату, що ти не дожив, щоб побачити, якого я виростила тобі онука! Артем буде гідним наступником нашої з тобою «імперії». Сильний, розумний, хвацький, вольовий – справжній керівник, але зараз лише студент п'ятого курсу юридичного факультету. Тому нехай розважається. Скільки там тієї молодості? Встигне ще щодня турбуватись життєвими проблемами й перипетіями. Нехай побуде трохи безтурботним та завжди усміхненим юнаком.

Діловий сірий брючний костюм, біла сорочка, зачіска, макіяж, чорні лакові туфлі і сумка - кейс з документами. Поглянула на себе у дзеркало. Мені за кілька днів сорок два, але на свій вік не виглядаю. Салони і спа-процедури дають гарний результат, тому поглянути ще поки є на що. Якщо чесно, то зовнішній вигляд у моїй «роботі» не головний – головне мати сталевий характер, міцну руку і нерви. Але все ж, я любила доглядати за собою, нехай навіть, якщо ніхто в мені жінку і не бачив, через «характер» роботи. Я власниця кількох великих будівельних компаній, а це чоловічий бізнес, тут не до жіночності. Покажеш «слабину» - з'їдять. Бізнес – це моя «офіційна» робота, а не офіційно я «дочка короля кримінального світу». Так, перейняти «спадок» від покійного батька не могла, бо жінка, а жінок не «коронують» та й не сиділа я по тюрмах, як годиться «королям». Але всі кримінальні клани зі мною рахувались та сприймали мою думку всерйоз. На «сходках» також була присутня, тому, що це був обов'язок і честь для мене. Єдина жінка серед сімох впливових чоловіків, що «тримали» нашу країну. Саме через це мала авторитарний характер.  Єдиний, хто міг мною «крутити, як циган сонцем» був мій син, який, до речі, ніколи цього не робив. Для всіх інших це було неможливо та навіть смертельно небезпечно.