Пролог

За іронією долі, моя історія почалась з машини, нею й закінчиться. Чорний тонований джип на повному ходу летів на мене, як і життя перед очима. А чи було щось хороше у цьому житті? Звичайно було, не багато, але все ж було. Сирітське, напів голодне дитинство у інтернаті, де не було друзів. Відсутність материнської теплоти і нерозділена любов, яку я пізнала у вісімнадцять років. Чи це хороше? Не знаю, але для мене це було життям. Моїм життям. Єдине, про що я дійсно жалкую у останні його миті, так це те, що не змогла врятувати донечку – єдиний світлий промінчик у своєму царстві безнадії. Надіюсь, що там, де вона зараз, їй краще. Так хочу про це думати. Моє янголятко, будь хоч ти щасливою. Нехай, ти ніколи не дізнаєшся хто твоя мама, не знатимеш мою тяжку історію, проте тепер я маю надію, що ти хоча б виростеш у іншій реальності. Ти матимеш з дитинства все те, чого я була позбавлена - сім'ю, любов рідних і забезпечене, безтурботне майбутнє. Мені ж лишається лише страждати. Уже не довго. Через кілька секунд мене не стане. Я свідомо зробила цей вибір, врятувавши комусь життя. Нехай цей хтось, буде щасливий, бо я уже не зможу бути такою, ніколи. Якщо так подумати, то що таке щастя? Лише мить у буденному мареві подій. Воно піднімає тебе на крилах над землею, а потім різко відправляє, б'є, кидає камінням униз – на землю. Ти можеш ще спромогтися підійнятись, спробувати жити далі, робити вигляд, що живеш не гірше інших, але за умови, що є для кого. У мене ж тепер немає. Якби могла, то мабуть, змінила у своєму житті лише одне єдине – не відпустила б тебе, моя доню, з рук. Не залишила б, в надії дати тобі краще майбутнє, тай взагалі хоч якесь. Тепер і цієї тонкої ниточки, що пов'язувала мене з реальністю немає. Тому для чого жити взагалі? Не знаю чим завинила небесам, але окрім страждання не мала я в житті сильніших емоцій і переживань. Хоча ні, мала – кохання. Думала, що воно взаємне, але помилилась, а може й ні. Зараз це вже немало значення. Тепер, стаючи на проїжджу частину, я чітко визначилась для себе – досить! І хоч це не було сплановано, але випадок усе вирішив за мене, я ж лише прийняла вірне рішення. Прощавай, жорстокий світе, я йду з твоїх чіпких обійм…