Життя за чужим кресленням

Розділ 18

Я сиділа на дивані, вдивляючись у порожнечу вітальні. Слова зривалися з моїх губ сухою скоромовкою: «Звільнення, Нью-Йорк, втеча, ДТП на в'їзді... Як Марк зміг усе це повернути на свою користь? Навіщо?»
Раптом мій телефон у руці завібрував. На екрані висвітився невідомий номер. Серце полетіло кудись уніз, але я все ж натиснула кнопку прийому і піднесла апарат до вуха.
— Привіт, мишко, — заговорив у слухавці тихий, неймовірно знайомий низький голос. — Чи подобається тобі твоє нове життя?
Мій подих перехопило. Це був той самий голос, який я через травму забула, але тепер упізнала кожною клітиною тіла.
— Марк... — прошепотіла я, і моє тіло пройняв озноб.
— Так, мишко, це я, — його голос звучав дивно м'яко, але в ньому відчувався глибокий сум. — Я бачив через монітори, що ти все згадала. І, знаєш... я навіть радий. Я хотів, щоб ти зрештою згадала.
Я здригнулася від його слів, озираючись навколо. Усе, що я вважала своїм особистим успіхом, моєю перемогою над обставинами — колір цих стін, кожна деталь інтер'єру, самі меблі — усе це було підібрано і розставлено ним, поки я лежала безпорадною в лікарні.
— Навіщо? — вигукнула я, і сльози бризнули з очей. — Навіщо ти перетворив моє життя на цей страшний експеримент?!
— Ти знаєш чому, мишко, — тихо відповів він. — Бо іншого способу врятувати тебе в мене не було.
У слухавці пролунали короткі гудки. Він повісив трубку. Він стежив за мною прямо зараз.

Лана Іній

Подобається

#614 в Детектив/Трилер
#249 в Детектив

У тексті є: дзеркало, таємність

Відредаговано: 09.10.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись