Розділ 13

Наступні два тижні перетворилися на справжнє добровільне ув'язнення. Я взяла офіційний лікарняний, пообіцявши містеру Стоону виконувати частину роботи з дому, адже почувалася занадто розбитою. Мій прекрасний будинок на березі океану перетворився на золоту клітку.
Я відчувала стеження кожною клітиною свого тіла. Я буквально відчувала на собі чужий погляд, але скільки б я не шукала, оглядаючи кути кімнат, світильники та меблі — я нічого не знайшла. Я починала думати, що справді божеволію.
Протягом цих днів дзеркало продовжувало повертати мені уривки минулого. Вони спалахували як блискавки. Спочатку я побачила себе в Нью-Йорку з чоловіком, чиє обличчя залишалося розмитим. Ми трималися за руки, і цей спогад відгукнувся глибоким теплом і болем. Цей чоловік, мій колишній партнер, кохав мене до нестями, але намагався контролювати кожен мій крок, через що я зрештою і вирішила піти від нього, щоб побудувати життя самостійно.
Наступного дня видіння змінилося на справжній кошмар: я побачила себе в синцях, яка благає про допомогу. Пам'ять миттєво підказала контекст — це були інші, короткі й токсичні стосунки з тираном на ім'я Рік, які трапилися ще до мого остаточного розриву з тим, першим чоловіком. Саме колишній тоді дізнався про все, втрутився і буквально врятував мене, допомігши втекти від Ріка. Моя підсвідомість перебирала спогади, намагаючись підказати, хто саме і з якими намірами влаштував це влаштував тепер це полювання на мене.
Наприкінці другого тижня я вирішила зателефонувати Етану, щоб дізнатися новини.
— Привіт, Олівіє, — його голос у слухавці звучав насторожено. — Як твій лікарняний? Як почуваєшся?
— Вже краще, дякую. Просто хотіла дізнатися, як справи в офісі? Як там Джеймс?
— Олівіє... тут таке сталося, — Етан стишив голос. — Керівництво знайшло беззаперечні докази того, що Джеймс тривалий час зливав конфіденційні архітектурні плани нашим прямим конкурентам. Він усе заперечував, кричав, що його підставили, але його звільнили з тріском і вовчим квитком два дні тому.
Я відчула, як наче камінь з душі впав. Я нарешті могла вільно дихати. Джеймс, мій головний підозрюваний та ворог, був повністю розбитий.
Проте я розуміла, що це ще не кінець. Мені потрібно було дізнатися всю правду про аварію. Я викликала таксі і поїхала до міської лікарні, куди мене доставили після ДТП. У приймальному відділенні я звернулася до чергової медсестри, намагаючись дізнатися хоч щось про свій етап реабілітації.
— Олівіє, звісно, я пам'ятаю вас, — зітхнула медсестра, подивившись у комп'ютер. — Ви ж були в комі після тієї жахливої аварії на в'їзді в місто. Але, на жаль, я нічим не можу допомогти. Санітарка, яка не відходила від вашого ліжка і займалася всіма документами, звільнилася рівно два тижні тому. Вона поїхала, навіть не залишивши нової адреси.
Я відчула, як моє серце розривається на шматки. Я була так близько до розгадки і знову опинилася в глухому куті.